Традиційно у травні випускників нашої гімназії можна було легко упізнати навіть з віддалі. Гуляючи містом у день Останнього дзвоника, вони частенько на повен голос співали гуртом гімназійний гімн. І це не був стьоб (як оце тепер я інколи співаю Віктора Павліка) — це був щирий прояв любові до місця, де всі ми вчилися. У зрусифікованому місті ми говорили українською, щойно переступали поріг школи, і це не було примусом — нам подобалося. Можливо, секрет був у щирості й запалі наших учителів — людей, які з перших років Незалежності, замість того, щоб тужити за Совком, почали відважно будувати українську в усіх сенсах освіту.
Мій давній студент у Миколаєві Єгор Большаков зробив цю красномовну світлину. В перервах між рок-концертами, та спротивом. Уважно подивиться, ті хто ще не зрозумів наративу славного Миколаєва. Що зупинив й 8 місяців тримає ворога на півдні. Ми вперлись!
Друзі, з закінченням карантину неодмінно стане питання: де мандрувати?
Поки немає авіасполучення, та майже на все літо пропануємо "зібрати магніти, чи світлини про 50 замків, палаців і фортець України". Вивчаємо маршрут по рідному краю. Збираємось в індивідуальні тури. Наша редакція відвідала десь 2/3 списку.
В конце 2-й каденции президента Кучмы гарнизон острова Майского расформировали. Точнее, части приказано было законсервировать территорию. Это произошло как раз под отставку нынешнего министра обороны. Поговаривают, что близкородственная компания мобильной связи хотела поставить на этом кусочке суши у гирла Днепро-Бугского лимана антенну с передатчиком на морскую зону.
Когда мы с товарищами разрабатывали 5 лет назад программу «Нова влада — нові можливості громадян», то родилась идея приспособить заброшенный гарнизон Майского для ТВ-съемок отечественной военно-спортивной игры, аналог «Ключи от форта Буаяр». Говорят, что после того, как тогдашний губернатор презентовал идею в верхах, она была одобрена, но средства нужно было искать у местных берегов. Решили, что вкладывать в Коблево с утрамбованным песком и испаряющимся аквапарком безопасней.
Идея на мой взгляд жива до сих пор, хотя ностальгия за временами службы в ПДС на Майском у некоторых товарищей также.
Справка:
В июне 1953 г. руководством ГРУ Генштаба ВС СССР было принято решение о создании семи морских разведывательных пунктов специального назначения (МРП СпН). Формирование первого из них — 6-го МРП СпН — началось в октябре того же года в Севастополе в районе бухты Круглой. В марте 1961-го6-й МРП был переведен на остров Первомайский, а в августе 1968 г. — преобразован 17-ю отдельную бригаду спецназа разведки ЧФ. В апреле 1992 г. бригада вошла в состав ВС Украины. В октябре 2003 г. бригада была преобразована в Морской центр специального назначения ВМС ВС Украины. В 2004 г. Центр передислоцирован в г. Очаков. 23 февраля 2008 г. Центру вручено Боевое знамя.
