Окультизм неабияк ріднить путіна з Гітлером: чому диктатори вдаряються в містику

Абсолютна влада часто супроводжується почуттям ізоляції та страхом. Окультизм — спосіб заспокоїти ці побоювання, він дає відчуття контролю над поточною ситуацією і майбутнім.

путін вірить у містичні практики та частенько спілкується із шаманами. А просто зараз московією ширяться чутки, нібито диктатор вибрався з бункера до Монголії, щоб уточнити в тамтешніх шаманів доцільність застосовування ядерної зброї. Чим же російські танцівники з бубнами його не влаштовують?!

Світом править слово

 Якраз напередодні, за збігом, писала про Харків - порівнювала, у великому есе для одної зарубіжної антології, концепцію Європи у Хвильового й Кундери (Хвильовий, на мій подив, виявивсь не тільки на 60 рр. переднішим, а й концептуально цікавішим, у т.ч. й прогностично). Нижче шматочок про власне-Харків - неймовірне, трагічне й геніальне місто, без якого Європа ніколи не зможе побачити себе в невикривленому світлі, - і про те, чого нам усім коштував його багаторічний "центральноєвропейський" кенселінґ.  

В Лавру повернулась Україна

З Києво-Печерської Лаври відходить штучний дух нечестивого вчення «русского міра» і повертається дух істинного духовного служіння святому православ’ю і українському народу, — Митрополит Епіфаній
У тексті свого звернення на сторінці у фейсбук Владика зробив ряд історичних заяв:

• Лаврі пора служити миру Божому і українському народу, а не "рускому міру"

Що не так з московською церквою?

Останні події нашого часу показують, що російська церква давно не має спільного зі світовим православ’ям. Ця організація давно втратила зв’язок з всесвітньою християнською спільнотою й поводиться як один зі стовпів чинного режиму. А який шлях пройшов московський єпископ? Московська церква зі свого народження була єретичною і не канонічною.

Війна підтверджує наскільки ми різні

 

Хто та що створювало міф про "русский мир"?

«Русский мир» – імперський ідеологічний гібридний проєкт, заснований на застарілих історичних міфах (РФ не є ані центром світового православ'я, ані центром слов'янської цивілізації, ані державою соціальної справедливості). Це симулякр в чистому вигляді (Ж. Бодріяр), тобто симуляція історичного месіанства, повністю відірваного від історичної дійсності. Ця думка зафіксована у роботі доцента  Криворізького педуніверситету О.Мішаловой на
БЛОҐ-КОНФЕРЕНЦІЯ "РУССКИЙ МИР" ЯК ДОКТРИНА: ВИТОКИ, ЗАГРОЗИ, МЕТОДИ. Це вже друга Конференція (онлайн) яка відбулась в рамках науково-дослідчої діяльності Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України та роботи дослідницької групи молодих учених Інституту. 

Для тих, хто критично мислить, або спілкується як журналіст, чи викладач з великими масами молодих людей було дуже повчально. Молоді вчені філософи та суспільнознавчі ретельно дослідили джерела "руськомирівської" гібридної ідеології. Вона просякнута сучасною версією історичного месіанства Росії, вже як держави. А базується на 3-х ключових ідеях 3-х попередніх:

Розвідникам історичних фактів активно допомагають архіви

Майже 10 років тому я чи не перший в пострадянському Миколаєві написав в нашій, тоді паперовій газеті про видатного земляка з характерним єврейським прізвищем Шнеєрсон. Тоді не було ще вулиці на його ім'я. Але була легенда про Любавицького ребе, який народився в Миколаєві. Факти збирав по крихтах. Мене, наприклад, вразило те що за першою освітою рабі був корабелом. Але навчався у Сорбонні. Не був популярним цей персонаж майже 80 років не лише в Миколаєві. Не гегемон радянської пори, тому інформації - майже 0. А немає інформації, немає питань. В мене вони були. Чому, наприклад, його ім'я згадували в перемовинах Черчилль, Сталін напередодні й в часи 2-ї світової війни? Ким був й чим "завинив" рабин Шнеєрсон що його врятували від голокосту в Європі?  Через рік вже доповнену статтю меню вдалось опублікувати у загальноукраїнській газеті "День". Але запитання залишались навіть після п'яти років досліджень. Про любавицького ребе з Миколаєва почали згадувати. 

Скарби України: цифрова колекція книжкових пам'яток - поповнилась

На онлайн-ресурсі "Скарби України: цифрова колекція книжкових пам’яток у фонді Одеської національної наукової бібліотеки" вже доступне видання «Херсонские епархиальные ведомости» - журнал, який видавався з 1860 по 1919 р. в Одесі правлінням Херсонської єпархії. 

БОЛГАРСЬКА ІСТОРІЯ Й ЦЕРКОВНА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Замість передмови. 

В останні роки Україна відмовилась від повністю провальної політики багатовекторності. Євроінтеграційні прагнення нашої держави призвели до жорсткої протидії з боку Російської Федерації, яка переросла спочатку у торгівельну війну, а згодом і у військову агресію, окупацію частини суверенних українських територій та постійних військових провокацій. Окрім військового, політичного, економічного чинників є ще один досить важливий – релігійний. Всі ми є свідками тієї безпрецедентної інформаційної компанії з боку РФ, пов’язаної із отриманням Україною Томосу та утворення Української помісної церкви ( що відбулося 6 січня 2019р.). Як до цієї події, так і після неї російський інформаційний простір насичений залякуванням розгортання релігійної війни в Україні, перекручуванням фактів та відвертою пропагандою. Для людини, що не дуже обізнана в питаннях історії православної церкви такий інформативний тиск може здатися мало не передвісником апокаліпсису, чи подій явно катастрофічного характеру. Чи так є насправді? Чи є український Томос загрозою? Якщо так, то для кого? Чи насправді, все навпаки?! І отримання Україною своєї автокефальної церкви є подією позитивною в ракурсі еволюційного розвитку Української Держави. Для того що б розібратися в цьому необхідно проаналізувати історію країн Східної Європи, серед яких виразно виділяється Республіка Болгарія, історичний шлях якої дуже схожий на український,