Пам'яті земляка фотовиставка

24 лютого 18-00 Галерея Гард разом з Южноукраїнським історичним музеєм та Людмилою Тарбою відкриваємо фото виставку присвячену пам'яті фотографа
Юрія Тарби.
Мистецька акція присвячена до річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Акція яка розбудить наші серця, пам'ять і сенси буття, світ творчості і світ арт фото, зробить світовий розголос і спонукатиме світ до реальної допомоги Україні.
Фото історичної території, ландшафту, унікальної фітосистеми є просто згусток сенсу цього міста, його образ, імідж.

Акція на згадку про полонених

У Миколаєві рідні полонених та зниклих безвісти різних підрозділів і родів військ організували мирну акцію-автопробіг.

Не маємо забувати геноцид киримли

Росія в усі часи прагнула знищити тих, хто був вільним і боровся за свою свободу.
Понад пів століття тому, 18 травня 1944 року, радянська влада влаштувала геноцид кримських татар. Їхні долі були перекреслені варварською жорстокістю. Ця трагедія назавжди залишила невиліковний шрам у серцях мільйонів.

Сьогодні ми спільно боремося, щоб повернутися до свого дому – українського Криму!

«Одеса, 10 квітня 1944 р.: вижили, повернулися, втекли»

19 квітня 2023 року відбудеться засідання краєзнавчого дискусійного клубу «Така різна Одеса», присвячене Дню визволення Одеси від румунсько-німецьких окупантів. «Національність - одесит» - один із найбільш поширених та живучіх одеських міфів. Історія окупації Одеси мала би спростувати цей міф, але цього не відбулось. Як жили мешканці міста з 16 жовтня 1941 р. до 10 квітня 1944 р.? 250 Праведників народів світу в Одесі та регіоні – це багато чи мало? Хто і чому залишив Одесу з румунами та німцями? Як зустріла Одеса тих,

Легендарний просвітитель з Миколаєва

Є в Миколаєві, як у будь-якому місті місцева легенда. Вона пов'язана з ім'ям людини якого 40 років згадували місцеві літератори та журналісти, навіть по смерті. Чули про такого?
Адріан́ Митрофа́нович То́поров — радянський письменник, літературний критик, публіцист, просвітник, вчитель, есперантист. Автор книги «Селяни про письменників». - таку скупу довідку дає вікіпедія.
Мені ще школярем довелось бути знайомим з цією людиною, на одних заходах бували, ось й вирішив нагадати який вплив в миколаївську ойкумену зробила ця дуже скромна людина. І продовжує робити.

Радянські маркери в Мико прибирають без "референдумів"

Сьогодні вночі був «знесений» монумент «солдатам правопорядку» (в народі «пам’ятник чекістам»). Він представляв собою триметрового воїна в будьонівці з мечем в одній руці і щитом в іншій. В день міліції до цього монументу приходили ветерани мвс.
Трішки історії.
Монумент був збудований в 1977р. на меценатські гроші на честь 60-річчя «совЄтской» міліції і присвячений «всероссийской чрезвычайной комиссии по борьбе с контрреволюцией и саботажем» (чекисты), які пали в боях за

Хто такий Лесь Курбас ? І за що його вбили

Лесь Курбас – видатний український режисер-реформатор, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач. “Його велич у тому, що він один за 15 років виконав роботу, яку в інших культурних народів довершують кілька генерацій режисерів”, – зауважував український літературознавець Юрій Лавріненко.

Силу нації не можуть вбити

ніякі декрети

Лесь Курбас

Передусім, Курбас європеїзував український театр, що доти був виключно

Товариш порадив книгу

Як завжди - книга гарний подарунок. Особливо тепер, коли вакцинація подарувала українцям 1000 грн. Як її корисно витратити?

Допоможемо порадами експертів. По-перше - придбати свіжу цікаву книжку українською...

Ярослав Грицак. Подолати минуле: Глобальна історія України.

Будівництво музея революції гідності розблоковано

Національний музей Революції гідності і німецьке архітектурне бюро Kleihues+Kleihues домовилися про передачу музею прав на будівництво комплексу музею на алеї Героїв Небесної Сотні у Києві.

Про це повідомив міністр культури Олександр Ткаченко, повідомляє Інтерфакс-Україна в понеділок, 17 травня.

На жаль, ситуація з реалізацією музею затягнулася. Але я радий, що сьогодні ми присутні при заході, який фактично розблокує початок проектних, а в подальшому і будівельних робіт щодо музею», - заявив він.

Тінь залишила книгу

Цього року на 58-й бієнале у Венеції Україну мала представляти "Падаюча тінь "Мрії". Але не сталось, як задумали художники "Відкритої групи": завантажити у найбільший в світі літак "Мрія", всіх учасників від України, та відвезти на Адріатику. А пролітаючі повз Венецію, такий великий літак на декілька секунд відкинув би свою тінь на садами Джардіні.

Скарби України. Презентація ресурсу

Презентація ресурсу «Скарби України: цифрова колекція книжкових пам’яток у фонді Одеської національної наукової бібліотеки» відбулася в рамках Міжнародної науково-практичної конференції «Бібліотека як складова культурного, наукового та національного розвитку держави. До 190-річчя Одеської національної наукової бібліотеки».

Подія викликала великий інтерес, у відділі рідкісних видань і рукописів аншлаг. Серед гостей, визнані фахівці бібліотечної справи з низки областей України, а також науковці, краєзнавці, читачі. Атмосфера дружня, ділова і водночас святкова. 

Вернем Глазенаповскую на карту Николаева

Историческая справедливость - переменчива. Известная николаевская общественная активистка Елена Кабашная в очередной раз поднимает вопрос несправедливого забвения имени адмирала Глазенапа. Тем более, что до большевиков в городе была улица имени этого немца, который даже имя себе поменял на украинское. Не справедливо!
Речь идет о безликом названии одной из центральных улиц - Декабристов.
А вообще, кто должен "заказывать" именование тех или иных улиц?
Кажется, горожане!
А в названиях в том числе упоминая тех или иных горожан, которые немало сделали для города. Уважаемая Елена Николаевна, а разве имя адмирала Аркаса адекватно его роли

Всеукраїнська прем'єра фільму «Будинок "Слово"

В Харкові відбулась всеукраїнська прем'єра документального фільму «Будинок "Слово"».
Світова прем'єра «Будинку "Слово"» пройшла в рамках 33-го Варшавського кінофестивалю, де стрічка була представлена ​​в конкурсній програмі і претендувала на звання найкращого документального фільму.

Вперше в Україні фільм покажуть у місті, в якому відбувалися описувані події: 27 жовтня в харківському хабі «Фабрика» пройшов закритий показ з творцями фільму.

Назва фільму відсилає до збудованого в 1928 році в Харкові житлового будинку – він зводився спеціально для діячів культури УРСР. У 66-ти квартирах будинку жили найвідоміші митці, які наразі є класиками. Серед них – Микола Хвильовий, Майк Йогансен, Павло Тичина, Наталя

Легенда Одессы переходящая в драму архивов

В Одессе на день города 2 сентября будет наконец открыт мемориальный квартира-музей Л.Утесова. На улице Утесова,11 в доме, где некоторое время в начале 20-го века жил этот эстрадный исполнитель. В региональной организации НСЖУ накануне собралась пресс-конференция, одного из «утесоведов», коллекционера Эдуарда Амчиславского. Как застрельщик сохранения памяти великого земляка Эдуард Борисович с 80-х годов «носился» с идеей сделать музей Утесова. Он жил в одной из комнат утесовской квартиры. Был учрежден городской фонд "Музей-квартира Л.Утесова в Одессе", уставной целью которого было создать музей. Собирались экспонаты и прижизненные вещи певца и актера. Только граммофонных пластинок удалось отыскать более 100 с записями Леонида Осиповича. А еще – афиши,

Уроки отца

24 июля - дата смерти выдающегося советского кораблестроителя Александра Евгеньевича Головченко, моего отца, что даёт возможность вспомнить и задуматься. Александр Головченко никогда не поучал. Он жил и воспитывал своим примером.

«Совершенно секретно»

Большую часть своих мыслей он навсегда унёс с собой. Специфика работы над сверхсекретными проектами ВМФ СССР. Просто так их учили: «каждое слово может быть использовано против тебя» или «враг не дремлет». Поэтому нам с братом искренне завидовал, что мы можем рассуждать на все темы открыто. Он, создатель всех советских авианосцев, не знал даже такого тона - безапелляционного высказывания своих мыслей. Он научил меня сомневаться. Выросший в пролетарском окружении и будучи совершенно засекреченным, но в то же время выездным, он не был членом КПСС. По тем временам - это подвиг гражданского мужества. Хотя по статусам и положению был обязан быть в череде «строителей коммунизма». Он не хотел быть конъюнктурщиком. Наверное, тоже сомневался в правильности коммунистического пути развития и родной страны, и родного судостроения. По долгу службы он, отлично владевший английским языком и всегда обеспеченный всей необходимой литературой о «потенциальном противнике»,никогда не высказывался, а боролся за качество наших «Заказов».

В то же время от десятков тысяч выдающихся людей того времени не осталось даже воспоминаний.

Самый известный бородатый адмирал Николаева

Бородатые мужчины Николаева разместили в фейсбуке любопытное объявление: 13 апреля Mykolaiv Beardmen Club (Клуб николаевских бородачей) почтит память адмирала Макарова в день его гибели. Выдающийся адмирал, полярный исследователь, океанограф и изобретатель, а также обладатель завидной бороды будет принят и назначен почетным членом Клуба.

Хто вбив Олександра Храпаченка?

Храпаченко Олександр Володимирович – активіст Євромайдану, учасник Революції Гідності, театральний режисер. Вбитий пострілом снайпера на вулиці Інститутській 20 лютого 2014 року. Снайпер поцілив у ключицю. Куля пройшла легені та потрапила в печінку, смерть була миттєвою.
Народився 18 вересня 1987 року в місті Рівне. Закінчив школу № 19. Навчався в Рівненському гуманітарному університеті на кафедрі театральної режисури. Олександр був життєрадісним, енергійним і повним ентузіазму чоловіком. Він захоплювався туризмом, полюбляв мандрівки, займався скелелазінням. Під час навчання у ВУЗі Олександр був найяскравішим студентом усього факультету. В силу своєї неординарності, відкритості та творчим здібностям його знали всі. Під час навчання грав в багатьох режисерських роботах студентів. Його запрошували і старші курси до себе виконати ту чи іншу роль в постановці. Разом з акторським талантом Олександр був щедро наділеним режисерськими здібностями. Зробив не одну театральну постановку. Його етюди на першому курсі вражали всіх викладачів своїм виконанням та видумкою. Режисерські роботи Олександра: А. П. Чехов «Ведмідь», С.Мрожек «Стриптиз»; акторські роботи: А.Салинський «Сьогодні я стану жінкою», О.Слаповський «Від червоного щура до зеленої зірки», Софокл «Ісмена». Олександр також знявся в фільмі «Воскресіння», знятому Рівненським телеканалом РТБ, в якому Саша виконав роль солдата, що повернувся з війни додому.

20 лютого 2014 року зранку, коли бої начебто вщухли, Олександр Храпаченко заліг з товаришами на першій барикаді на Інститутській. Хтось кинув коктейль Молотова, Сашко підняв голову подивитись. Саме в цей момент снайперська куля пройшла через його ключицю та легені і потрапила просто в печінку. Смерть настала миттєво.

Хто вбив Устима Голоднюка?

Голоднюк Устим Володимирович – громадський активіст, учасник Евромайдану, Революції Гідності, активіст ВО «Свобода», боєць 1-ї, 19-ї, пізніше 38 сотні Самооборони Майдану. Вбитий пострілом снайпера в голову на Інститутській 20 лютого 2014.
Був захисником Майдану з листопада 2013. Коли 21 листопада Устим Голоднюк побачив перший репортаж про зрив підписання угоди з ЄС і студентський протест в центрі столиці, у нього стислися кулаки. Наступного дня він уже вирушив до Києва. Про це батько дізнався тільки тоді, коли Устим не приїхав на вихідні додому. Він намагався повернути сина, вмовляв його по телефону, але Устим твердо стояв на своєму: «Ти теж не питав батьків, коли в 1990 році голодував на Майдані в Києві».
Під час розгону в ніч на 30 листопада він стояв у першій лінії оборони і намагався не пустити Беркут на стелу. Разом з хлопцями Устим зробив коридор, яким з оточення Беркуту вийшли дівчата. Залишаючись на місці до останнього, він отримав поранення в голову. В результаті йому наклали 12 швів, але вдома він пробув недовго – вже 3 грудня знову був у строю.
18 лютого Устим разом зі своєю сотнею пішов на мирний протест в Маріїнський парк. Стояв у першому ряду оточення. Близько 14-­ї години в Маріїнці почалися напади тітушок і Беркуту, які діяли спільно.
О 20-­й 18 лютого почався штурм Майдану. Бої тривали до восьмої ранку наступного дня. 20 лютого мітингувальники пішли в наступ.

Хто вбив Черненка Андрія Миколайовича?

Черненко Андрій Миколайович, учасник Євромайдану та Революції Гідності. 18 лютого 2014 поранений в груди та доставлений з Будинку профспілок до 17-ї лікарні із проникливим вогнепальним пораненням грудної клітини.
Народився 9 грудня 1978 року у селі Слободо-Петрівка Гребінківського району Полтавської області. Дитинство пройшло в Черкасах. Проходив строкову службу в лавах Збройних сил України, служив у Мукачевому, де під час повені рятував мирних жителів.
З 2002 року проживав у Києві. За освітою – інженер-технолог, отримав ступінь магістра в Національному транспортному університеті.
Працював автоелектриком на станції технічного обслуговування.
Дружина Андрія Олена у 2008-2012 роках працювала перекладачем в Посольстві України в Нідерландах. Андрій теж там працював. Тому, як живуть люди в Європі, бачив на власні очі. Він постійно говорив друзям і рідним: «Я бачив краще життя – без корупції, без злиднів, без свавілля влади – хочу, щоб і ми так жили. Коли Янукович відмовився від Євроінтеграції, Андрій, не роздумуючи, почав ходити на Народне Віче.

Хто вбив Шеремет Людмилу Олександрівну?

Шеремет Людмила, лікар-анестезіолог, активістка Евромайдану. Убита 19 лютого 2014 року автоматною чергою з будівлі Хмельницької СБУ.
19 лютого у Хмельницьку під СБУ був мітинг, і мирних мітингувальників хмельницькі сбу-шники розстріляли з автоматів. В той час жінка стала на коліна і благала, щоб не стріляти в людей, їй влучили у голову.
Шеремет Людмила Олександрівна народилася в місті Макіївка Донецької області. Своє життя присвятила мирній і найблагороднішій справі – лікуванню людей. Вона дарувала їм здоров'я, рятувала життя.
Коли розпочалися мітинги за євроінтеграцію, а пізніше за права та свободи, мало не щодня ходила на хмельниць

кий Майдан. З кожної пенсії віддавала гроші на підтримку мітингувальників, носила продукти. Казала: «Краще я зайвий раз не поїм, а дітям допоможу».

..У 2004 році була на київському Майдані. Мій син, якому тоді було 5, разом з усіма скандував: «Разом нас багато!..» Тоді моя нова шуба, як і частина теплих речей, перекочували на Майдан.