Глава НСЖУ И.Лубченко уже в который раз публикует "десятку" душителей свободы слова. В нете пока таких не выявлено, хотя как знать.
Крім привернення уваги до небезпечних тенденцій, цього року до «душителів української журналістики» ми відносимо таких посадовців (в алфавітному порядку):
1. Леонід Дудко — міський голова м. Дубно Рівненської області, який відзначився послідовними діями проти місцевої преси: був ініціатором закриття міської газети «Вісник Дубенщини» (правонаступниці газети, що видавалася з 1945 року) і продажу двох приміщень, в яких розташовувалась газета. Нова газета міської ради «Замок» немає у співзасновниках журналістського колективу і немає власного приміщення. Тепер чиновник виступає за ліквідацію місцевого радіо. За критику його діяльності, висловлену у місцевій газеті «Дзеркало плюс» подав позов, який судом не був задоволений.
2. Сергій Івченко — суддя Господарського суду Чернігівської області, який прийняв рішення про банкрутство та ліквідацію первинної організації журналістів редакції газети «Деснянська правда» за заявою начальника ДПІ м. Чернігова Федора Уляненко через податкову заборгованість у сумі 780 грн. Рішення було прийнято без виклику представників первинної організації та пов’язується журналістами з боротьбою між засновниками за вплив на обласну газету. Одним з співзасновників є первинна журналістська організація і її ліквідація з надуманих підстав має на меті контроль за редакційною політикою газети іншими засновниками — обласною радою та адміністрацією.
3. Ірина Кремінь — директор ТОВ «СВ-Пошта» , яка очолюючи єдине підприємство, що отримало дозвіл Дніпропетровської міської ради на встановлення кіосків в центральній частині міста та до засновників якого входять депутати міської ради, відмовляє дніпропетровським газетам «Лица», «Событие», «Днепропетровское время», «Левый берег», «Правый берег», «Днепровская правда» та «Газета по-днепровски » у продажу у кіосках «СВ-пошта» . Керівництво ТОВ «СВ» відмовляє у реалізації газет з абсолютно надуманих причин, а за редакційну політику, яка його не влаштовує, видання вилучається з продажу без будь-яких обґрунтованих пояснень. Таким чином, дирекція та власники ТОВ «СВ», через мережу кіосків якого здійснюється 70% роздрібного продажу преси, використовують економічну цензуру проти «неугодних» ЗМІ.
4. Любов Майборода — депутат Черкаської обласної ради, яка була ініціатором чисельних перевірок контролюючими органами Черкаської обласної державної телерадіокомпанії. Жодна з перевірок не виявила ознак порушень законодавства, але вони створили гнітючу та напружену атмосферу у колективі, що негативно позначалося на творчому процесі. В ТРК таке ставлення депутата пов’язують з особистою антипатією до керівника Черкаської обласної державної телерадіокомпанії.
5. Едуард Матвійчук — голова Одеської обласної державної адміністрації, який розпочав свою діяльність з розпорядження про вихід ОДА зі співзасновників газети «Чорноморські новини». Всупереч українському законодавству він зробив це без укладання угоди між співзасновниками — адміністрацією і трудовим колективом видання. Ця угода має вирішити питання передачі прав та обов’язків засновника по випуску газети. Прикметно, що діюча установча угода гарантує редакційну незалежність газети. А сама газета є єдиною обласною україномовною газетою. Натомість посадовець вирішив створити підконтрольну російськомовну газету ОДА «Одещина».
6. Ярослав Москаленко — перебуваючи на посаді голови Вишгородської районної ради, не міг змиритися з редакційною незалежністю районної газети «Слово» та став ініціатором припинення співзасновництва редакції трудовим колективом (без згоди самого колективу) та заміни редактора на більш лояльного до себе. Наразі посадовця призначено головою районної державної адміністрації. Характерно, що посадовець впевнений, що місцева рада як засновник газети і редакції має визначати редакційну політику і зміст видання.
7. Артем Привалов — суддя Господарського суду Київської області, який, незважаючи на Закон України «Про мораторій на відчуження від редакцій державних та комунальних засобів масової інформації приміщень та майна» та Постанову Верховної Ради України «Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств з розповсюдження книг та преси» прийняв рішення про виселення редакції газети «Макарівські вісті» з приміщення, в якому вона постійно знаходилась з 1972 року. Останнім часом приміщення було на балансі редакції.
8. Анатолій Присяжнюк — перебуваючи на посаді заступника Голови Служби безпеки України, надіслав до Національної ради з питань телебачення і радіомовлення листи, в яких витребував завірені матеріали щодо проведеного Нацрадою конкурсу на мовлення та копії особових справ членів Нацради, їх функціональні обов’язки, накази про призначення на посаду та звільнення, довідки про прийняття присяги державного службовця тощо. Вперше українська спецслужба здійснює відвертий тиск на членів незалежного органу, яким за Конституцією є Національна рада з питань телебачення і радіомовлення.
9. Катерина Тимошенко — суддя Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим, яка винесла рішення за позовом до редакції часопису «Педагогіка толерантності» з порушенням правил підсудності. За загальним правилом такі позови мають розглядатися за місцем знаходження відповідача, незважаючи на те, що один відповідач (часопис) знаходиться у м. Києві, а інший (джерело інформації) у м. Ялті, суддя прийняла до розгляду справу у м. Сімферополі. Саме таке порушення є типовим під час прийняття рішень судами по так званих рейдерських схемах.
10. Олександр Ткаченко — народний депутат України, який неприпустимо повівся зі знімальною групою каналу СТБ. Як зазначається в рішенні Комісії з журналістської етики: «вчинок народного депутата не можна виправдати поведінкою інших людей. Він свідчить про відсутність самоповаги, поваги до інших громадян та безсумнівно компрометує як самого народного депутата, так і Верховну Ради України». Відповідно до рішення Комітету з питань свободи слова та інформації, народний депутат Олександр Ткаченко (фракція КПУ) має публічно вибачитися за свою поведінку по відношенню до знімальної групи СТБ. Але поведінка депутата так і залишилася безкарною. Після цього показового випадку вже чиновник Київської міської адміністрації дозволив собі таку ж хамську поведінку по відношенню до журналістів, жбурнувши мікрофон в урну.
Національна спілка журналістів України привертає увагу високопосадовців держави, прокуратури, кваліфікаційних комісій суддів на оприлюднені факти порушень Конституції і законів України, взятих Україною міжнародних зобов’язань. Наголошуємо, що відсутність належного реагування на оприлюднені факти сприяє погіршенню ситуації зі свободою слова і є показником справжніх, а не декларативних намірів влади по гарантуванню прав людини і основних свобод.
Закликаємо засоби масової інформації та громадські організації сприяти поширенню інформації про всі факти перешкоджання журналістам, порушення права громадян на отримання інформації, привертати увагу влади і громадськості до небезпечних тенденцій обмеження доступу до інформації.
Цей список ми також передаємо до Міжнародної федерації журналістів, Ради Європи, Європарламенту для моніторингу і контролю з боку міжнародних структур.
Голова Національної спілки журналістів України Ігор ЛУБЧЕНКО
Читать всё
