Чи може освіта надалі врятувати підприємливу Одесу?

Напередодні свята Пасхи відбувся регіональний форум ОДЕЩИНА ІННОВАЦІЙНА: ЛЮДИНА — ОСВІТА — БІЗНЕС — УРЯДУВАННЯ. Заявлена тема й набір “якірних тем” для обговорення були симпатичні, тому редакція уважно попрацювала на заході. Але те, що побачили й почули не дуже надихає.

Рахуйте чому!

Організатори, що діяли на гроші японського гранту зазначили з початку, що розглядають освіту для підприємців не тільки у вигляді бізнес-шкіл. Ексректор університету Мечнікова, а тепер секретар міськради у вітальному (ніби) слові, м'яко кажучи, розкритикував: Болонську систему, НАЗЯВО й МОН. Воно й зрозуміло, заважає академічній царині жити по-старому, але навіщо саме в цій авдиторії?

Зібрались до речі більше представників якраз освітянської галузі з рідкими вкрапленнями громадських активістів що підприємців репрезентують. 2 міських депутати з покоління 30-річних (Славський, Обухов) сфокусувались на недоліках й трохи на перспективах, з ними найбільше фотографувались у кулуарах.

Спеціальний гість заходу - Павло Шеремета констатував що українська формальна освіта дуже рідко й (мало) фокусується на продуктивності. А вона в українського бізнесу й економіки загалом вкрай низька. Ну й згадав глобальну проблему: тупість виконавців.

Цей наратив не сподобався директорам шкіл, яких трохи було в залі, почали сперечатись. А головне, вся дискусія пішла по річищу критики наявного досвіду. Чи то так підбір панельних спікерів, чи чинний стан справ в Одесі, але до економічної освіти в найближчі 3 години не підступились. Жанр змішаної “тусовки” партійно-господарського активу і не міг народити слушних думок.

Діалогу на жаль теж не виходило

У другій панелі де були бізнесвумен та аж 2 підприємці з дипломом кандидата наук теж не виявилась репрезентативною. Ну хоча б прозвучала думка що освіту підприємців варто налагоджувати окремо від держави. Революційною ідеєю поділилась власниця приватного дитячого садку, яка виявилась мріє про університет, але щоб 2 роки навчання. Добре що мрійники ще залишаються в Одесі.

Бо 3-я панельна дискусія ОСВІТА ДЛЯ ЕКОНОМІКИ ПЕРЕМОГИ, де заявлені були адміністратори багатьох вишів, а було лише двійка, звелась до власної реклами. В нас - все ОК! Ми тепер можемо весь світ “консультувати з адаптивності”, любіть нас такими. 

- Чи варто продовжувати вчити в люті холоди в промерзлих авдиторіях й відпочивати влітку освітнім закладам? - спитав наш редактор. 

Ректор з проректором не вважають що зараз час економити ресурси теплоносіїв, а головне - змінювати звичний розклад. “Чорних лебедів” панове й не побачили.

Любомир ЧОРНІЙ — керівник проєкту «БізОН», що проводила форум кинувся було “рятувати” змазану кінцівку, поділившись відсотками соціологічного опитування підприємців з модельних областей. Мол їм більше подобається працювати з системою профтеху, ніж університетами. Чому тоді в Одесі запросили навпаки? Щоб пересвідчитись у неготовності до змін академічної галузі навіть у війні. Про це щорічно свідчать вступники на навчання в університети. Все більше молодих українців обирають не вчитись вдома.

Бізнеси ж рахують гроші й час. Програми вітчизняних бізнес-шкіл, створених переважно при університетах, непідйомні багатьом по грошах. А велика кількість курсів ніби підвищення обізнаності підприємців, не завжди актуальна. Одночасно - інфоцигане, які “окутують” широкі народні маси “курсами успіху” мало чим можуть бути корисні саме для підприємливого бізнесу.

Замикається коло. Бізнесу треба вчитись, але немає де. З цим залишаються не тільки одеські підприємці, котрі раніше хоча б на “7-му кілометрі” проходили школу бізнесу. А тепер, тільки рясніють ютуб блогери з Привозу, які виключно свої пропозиції рекламують.

Романтична ідея з якою Олександр Славський на першій панелі цього форуму “вигулькнув”, про шкільні курси підприємливості - не сподобалась присутнім директорам шкіл, як й пасаж відомого економіста Шеремети, що у середній освіті непрозорі фінансові відносини. Тому мені здається, статус-кво найбільш омріяний стан саме одеських освітян, й нічого змінювати їм не хочеться. Суспільство буде вирішувати: що робити надалі, а бізнес що не вчиться - очікує крах.

С.Лиманов.