"С волками жить – по-волчьи выть"
А що робити, коли ти не хочеш "по волчьи выть"?
Прийняв непросте для мене рішення про звільнення з університету. Головна причина – це те, що я, як адміністративна особа, повинен реалізувати політику, яку нам нав’язують очільники-пройдисвіти з Міністерства освіти і науки України. Міністр-плагіаторщик та його заступник, канадський гастролер та корупціонер, сьогодні знищують вищу освіту в Україні, знищують спеціальності, що забезпечують наш військово-промисловий комплекс фахівцями. Працюючи на ворога, знижують обороноздатність України. Цинізм, брехня, корумпованість – це основні риси сьогоднішніх очільників МОН України!
Вони знищили спеціальність "Суднобудування" в Україні!
"Суднобудування" – це було моє життя! Без нього я не бачу себе в Національному університеті кораблебудування.
Починаючи з 1987 року і до тепер я вчився, працював в Національному університеті кораблебудування. Пройшов шлях від студента до професора, директора кораблебудівного інституту. За цей час особисто підготував більше 100 фахівців (був керівником дипломних проєктів). І навіть на фронті, в окопах, я продовжував вчити студентів, займатися наукою. Автомат, гранатомет та ноутбук були завжди зі мною на війні. Де б я не був. На СП-шці, в окопі, на ХОПі. Побратими, з яким я служив, це підтвердять.
Залишаю інститут з 324 українськими студентами, 15 аспірантами та 757 іноземними студентами. 205 українських студентів навчаються на спеціальності "Суднобудування". Практично усі іноземні студенти – на "Суднобудуванні".
Звісно, можна було перечекати до демобілізації. Згідно з законодавством за мобілізованим зберігається посада та робоче місце.
Були й інші причини, про які я писати не буду. Я їх озвучив персонально. Нехай це буде на їх совісті.
Настав час прощатися з університетом!
Що попереду? Служба в Збройних Силах України до демобілізації. А що буду робити після демобілізації – життя покаже.
Все буде добре! Ми переможемо!
О.Бондаренко.
Немає коментарів: