Транспортному сектору України притаманна зарегульованість. На початку каденції Зеленський почав з цим боротися, навіть керівник дерегуляційного інтелектуального центру BRDO Олексій Гончарук став тоді прем'єр-міністром. Однак інтерес до public policies у Президента швидко згас, любов пройшла. Зарегульованість залишилась.
Про трамваї я вже писав. Візьмімо тепер шкільний автобус. Я мав нагоду особисто спілкуватись з багатьма керівниками громад, особливо сільських й селищних. Говорили про шкільні автобуси. Вони в Україні зарегульовані спеціальним ДСТУ 7013, Постановою Кабміну та наказом Міносвіти.
За регулюваннями, теоретично, стоїть "турбота" нормотворців про безпеку дітей в дорожньому русі. Й звісно, ті, хто пишуть регулювання, самі ними не користуються. Наслідки й виконання цих "мудрих рішень" перекладаються на простих смертних -- на нас з вами, на управління освіти, на селищних й міських голів... (схожим чином транспортна комісія Київради, Кличко та його заступники приймають "мудрі рішення" про громадський транспорт, останні 40 років ним не користуючись).
В результаті виконавці мудрих безпечних рішень стоять в шпагаті. В них дуже мало ресурсів -- матеріальних й людських. Й вони, завдяки державі, не мають права використовувати цей свій соціальний автобус для інших соціальних цілей - наприклад попутних перевезень самотніх пенсіонерів (навіть коли автобус їде в райцентр й має достатньо вільних місць), або раз на тиждень соціальний рейс до віддаленого села, або ансамбль бандуристів на фестиваль відвезти. Також вони не мають права використати інший наявний в громади транспортний засіб для шкільних цілей, наприклад мікроавтобус або мінівен (інколи треба забирати й відвозити не 20 дітей, а лише 3 чи 5).
В "відсталих країнах", які не так турбуються про своїх дітей -- Німеччина, Швеція, Британія й так далі -- такої зарегульованості немає. Там є розумні вимоги щодо заходів й засобів безпеки, щодо експлуатації, але це розумні й аргументовані вимоги. Вони дозволяють розумне використання ресурсів -- транспортних засобів, робочої сили, грошей платників податків, грошей батьків. Це в них на тому заході ресурси обмежені, тому автобуси маленькі й багатофункціональні. А в нас, держава думає, ресурси просто безмежні. Тому в нас все має бути більше, сильніше, краще, жовтіше, унікальніше, суворіше. Автобуси лише однофункціональні й обов'язково жовті. Й Боже борони, щоб був якийсь мінівен! Це ж так небезпечно!!
Для довідки, перелік технічних вимог та обмежень до шкільних автобусів в Україні (ДСТУ 7013:2009, Постанова КМУ №1155):
1. Фарбування кузова — жовтий колір
2. Напис «ШКІЛЬНИЙ» з обох боків автобуса
3. Дорожні знаки 1.33 «Діти» спереду і ззаду автобуса
4. Обмеження максимальної швидкості — не більше 70 км/год
5. Сидіння з підвищеними спинками та обов’язковими ременями безпеки
6. Виключно сидячі місця — заборонено стоячі місця
7. Наявність жовтих проблискових маячків (на даху)
8. Система сигналізації відкриття дверей
9. Поручні для безпечної посадки/висадки, низька перша сходинка
10. Аптечка, вогнегасник, знак аварійної зупинки, додаткове освітлення
11. Автобус не може бути використаний для перевезення осіб, які не є учнями, вихованцями або працівниками закладів освіти
12. Категорично заборонено використовувати автобус для комерційних перевезень або тимчасових маршрутів, не пов’язаних із освітнім процесом.
В.Загреба.
Немає коментарів: