Зміни у поведінці союзників України почались не сьогодні вночі. Захід давно вже "канючит", мол треба війну припиняти. Нам замиряться з ворогом - все одно що не топити флагман ЧФ 13 квітня 2022 року, чи розбігтись всім з Миколаєва чи Київа у березні того ж року.
Не варіант!
Варто змінювати перемовників, виробляти більше саме ефективної зброї, менше мемчиків "прикольних", а більше контрпропаганди дієвої, ну і значно більше контролю за витратами.
Як не може все це робити влада, а таке бувало навіть в перші тижні війни, громадянське суспільство має своє вирішальне слово сказати. Тим паче, що воно перше потрапило "під вогонь" нової адміністрації США. Без ресурсу usaid варто проявити себе всім багаточисельним аналітичним центрам та Агенціям розвитку, реформаторам. Адвокатування українського порядку денного можуть робити і ті, хто в евакуації, як і поширення патріотичних наративів, а не алярмистких "все пропало", як це робить агент Люся.
Ну й бережіть емоції!
Не варто весь час рудого клоуна сварити. Виправляти складніше, чим будувати. Головне - синергії дістатись.
Приклад нашої вікторії на морі, коли сучасними засобами загнали "під шконку" ЧФ й відкрили собі морські шляхи - має надихати. Без крейсерів, але з бажанням продовжувати експорт збіжжя.
Україна - потрібна впершу чергу власному народу, але й світу варто нагадати, що ми не тільки територія війни!
В.Головченко.
Немає коментарів: