Формула Картера: як популізм працював для людей, а не проти них

Інаугурація Д.Картера 1977 року

29 грудня помер Джиммі Картер — 39-й президент США, якого запам’ятали як поборника миру та прав людини. Однак його справжня спадщина криється в забутій моделі "громадянського популізму".

Сьогодні поняття "популізм" найчастіше асоціюється з демагогією, націоналізмом і поляризацією. Популізм Картера, у порівнянні, був іншим за суттю і метою. Його політика ставила на перше місце співпрацю, соціальну рівність і посилення ролі громад у суспільному житті.

Що означав популізм Картера на практиці?

Картер, виходець із фермерської громади, завжди намагався здаватися і бути ближчим до людей. На посаді президента він співпрацював із активістом Джено Бароні, який пропонував реформувати федеральні програми так, аби вони підтримували локальні ініціативи, а не бюрократію. Картер підтримав цей підхід, спрямовуючи фінансування на місцеві угруповання та рухи самоорганізації.

Втім, технократична еліта адміністрації Картера вважала цей підхід надто ідеалістичним. Президент, під тиском радників, поступово перейшов до моделі, де уряд виступав у ролі провайдера рішень, а громадяни — споживачів. Це стало фатальною помилкою для його політичної кар’єри: виборці більше не бачили в ньому того популіста-аутсайдера, за якого голосували.

Чому це важливо сьогодні?

Сьогодні ідеї громадянського популізму досі залишаються актуальними. Спадщина Джиммі Картера нагадує, що демократія досягає успіху лише там, де громадяни беруть активну участь у формуванні суспільного порядку.

"На Вашингтонщині"