Місія Миколаєва, яку ми дізнались за радянських часів, була корабельна. Міф був такий, що на півострові біля переправи через Інгул, "хвацький економ" (як сам себе називав Потьомкін) справив казенну (державну) верф (з голландської - корабельня).
За рогом мису, вже на Гіпанісі, себто Бугу у Спаському урочищі заснували вже єврейську, більш перспективну, й як виявилось - ефективну корабельню.
На довгі, майже два сторіччя Миколаїв - місто при верфях, було таким собі виправдуванням величезних розтрат. Навіть вислів в російський мові з'явився:"потьомкінські села", як назва імітації.
Так чим був Миколаїв? А головне, чим є зараз місто при злитті двох річок?
Колись, містом де майже 10 місяців на рік можливо будувати судна з ліса, а потім - легко доправляти їх до моря. Це завдання Миколаїв від офіційного рескрипту про заснування у 1789 році до початку ХХІ сторіччя справно виконав. На різних корабельнях міста будували військові кораблі парусного, парового й броненосного флотів, авіаносці й підводні човни й криголами, судна науки й танкери, рефрижератори й різноманітні траулери. Побудовано більше 3500 кораблів та суден. Тепер гроші на побудову суден пішли в інші гавані. Що далі робити у Миколаєві?
 |
| Варяг витягли у 1997 недобудованим до Китаю |
Проєктувати.
Слушна пропозиція й при університеті, точніше зусиллями його людей дійсно відкрито й "креслють" декілька дизайн-бюро, для замовників Європи.
А що ще?
Друге - судноремонт й спеціальне суднобудування. Можливо в подальшому, але за мости важкувато й не зрозуміло хто глибокий фарватер (підхідний) буде забезпечувати? Коли були ВМС замовником - то всі ці витрати списували на їх рахунок, але зараз... Як слідство: буксири, та невеликі спеціалізовані судна з малою осадкою.
Перевантаження збіжжя.
Дійсно, 3-я функція - причальної стінки допоможе "витягти" ключову цінність. Ось й перетворювалась останні двадцять років корабельня на хлібний порт. Але під час війни ця інфраструктура зазнала найбільших втрат. От повітря в місті стало трохи краще, бо не буває щодоби тисячі вантажівок біля пірсу.
Невже ця місія тільки й залишиться місту?
В середині ХІХ сторіччя зусиллями талановитого фортифікатора Тотлебена Миколаїв швидко перетворився на фортецю. Саме ця функція Миколаєва - фортеці, вже з 2022 року врятувала Південь й морські ворота України. Окрім водних шляхів й суходолом у Миколаєва є ще 2 аеродроми, які можуть приймати важкі літаки. Тому, військово-логістична місія хоча й не проартикульована, але майже на 100% дотична рідному Миколаєву. Бути військовим хабом місту на півострові. Водогін з питною водою новий вкрай важливо лише побудувати.
А бути "пенсійним" містом де дуже слабка медицина та й забруднене повітря - не вийде.
Виявляється що у Миколаєва дуже вузький горизонт перспективи, тому хай автозерновози й надалі прямують у Південний порт а Миколаїв має приймати й відвантажувати ракети й снаряди, танки та іншу амуніцію.
місію міста треба перевідкривати, осучаснювати, наповнювати сенсом. Хто це буде робити?
Не зрозуміло поки. Сьогоднішні власники терміналів й портів будуть пручатись й вимагати в своїх "виконавців" у місті - відбудовувати знищене. А потрібні вже філософи й візіонери. Можливо вони вже народились та з мамами у ЄС чи США тепер в евакуації, чи у Миколаєві живуть й навчаються, фантазують. Бо якщо старі лекала ветерани компартії чи каральних органів витягнут зі засмальцованих тек, перспектива розтане.
Дискусія щодо осучаснення місії Миколаєва вкрай потрібна. Розпочинаємо?!
В.Головченко.
Немає коментарів: