Документування об’єктів культурної спадщини Миколаївщини

Нещодавня експедиція команди ГО “Відергебурт” до Миколаївської області стала важливим етапом у документуванні руйнувань та обстеженні пам’яток. У листопаді–грудні 2024 року ця експедиція продовжила роботу, з метою фіксації нових руйнувань, масштабного аналізу ситуації та збору доказової бази для майбутніх судових процесів у міжнародних інстанціях. Миколаївщина, край степів і моря, перетворилася на один із форпостів спротиву під час повномасштабного вторгнення. Ця земля, що зберігає в собі відгомони древньої Ольвії та величі корабельного Миколаєва, зазнала гірких втрат. Війна принесла із собою не лише руйнування, а й невимовний біль, що вкарбувався у долі її мешканців та в обличчя її міст.
На піку окупації, в перші місяці агресії, ворог захопив близько 17% території області — це майже 4 тисячі квадратних кілометрів. Цілі села, родючі поля та міста опинилися під тиском чужинців, які не знали ані історії цієї землі, ані її цінності для тих, хто тут народився і виріс. У жовтні-листопаді 2022 року поступова деокупація повернула частину Миколаївщини до життя, але ця перемога була вистражданою і залишила по собі шрами.

Особливості обстеження

Збереження культурної спадщини в умовах воєнних дій стає одним із найскладніших, але водночас найважливіших завдань для фахівців у сфері архітектури, археології та культурної політики України. Руйнування, спричинені бойовими діями, є непоправним ударом по національній ідентичності, тому кожен об’єкт потребує ретельного дослідження та фіксації, аби залишитися частиною історії й не бути втраченим для майбутніх поколінь. Документування культурної спадщини відбувається за найсучаснішими міжнародними методиками, зокрема ICCROM та Forensic Heritage, які передбачають детальний огляд кожного об’єкта, фотофіксацію з різних ракурсів, використання 3D-моделювання, а також збирання всіх можливих даних про масштаб руйнувань. Це включає як видимі пошкодження, так і приховані дефекти, які можуть проявитися згодом. Усі зібрані матеріали формують пакет доказів, який, серед іншого, може бути використаний у міжнародних судових справах, що стосуються злочинів проти культурної спадщини.
Кожна експедиція ретельно планується та організовується ще задовго до виїзду. Перед початком роботи команда експертів вивчає розташування об’єктів, аналізує місцевість за допомогою онлайн-карт і намагається з’ясувати актуальний стан доріг та інфраструктури, які могли бути пошкоджені чи зруйновані внаслідок бойових дій. На Миколаївщині, наприклад, було підірвано 24 мости на автошляхах, що суттєво ускладнює доступ до багатьох об’єктів. Один із таких мостів, зруйнований 2 березня 2022 року, став символом цих труднощів: після вибуху конструкція впала просто на залізничні рейки, якими пролягав маршрут до Києва. Щоб уникнути непередбачених ситуацій, інформацію про стан доріг та мостів уточнюють у місцевих мешканців. Якщо людина проїздила певною ділянкою дороги рік тому, шукають інших свідків, які можуть надати більш актуальні дані. Особливу увагу приділяють безпеці: деякі маршрути залишаються заблокованими через замінування, а роботи з розмінування ще не завершені.

На місці кожен об’єкт обстежується зі всіх можливих сторін. Для цього використовуються сучасні програмні засоби, зокрема додаток TruePic Project Providence від компанії Microsoft, який дозволяє зберігати метадані кожного знімка, включаючи дату, час та місце фіксації. Це забезпечує автентичність матеріалів, що є важливим для їхнього використання в судових процесах.

Фотофіксацію проводять із декількох точок, а додаткові дублікати знімків робляться за допомогою мобільних додатків, які синхронізуються з GPS. У складних умовах, таких як розбиті дороги, постійні повітряні тривоги чи погані погодні умови, цей процес потребує неабиякої точності та злагодженості команди. Проте, попри всі труднощі, фіксація об’єктів у Миколаївській області відбувалася без інцидентів чи непорозумінь із балансоутримувачами. Усі необхідні дозволи були отримані завдяки тісній співпраці з місцевими та обласними органами охорони культурної спадщини, зокрема управлінням культури та профільним заступником начальника обласної військової адміністрації Ю. Гранатуровим.
Деякі об'єкти, розташовані поблизу Херсонської області, залишаються недоступними через незавершені протимінні процедури. Здебільшого це стосується інфраструктурних об'єктів, таких як філії бібліотек, а не історичних пам’яток.

Проте навіть ті об’єкти, до яких вдалося дістатися, потребують особливої уваги. Наприклад, під час документування з’ясувалося, що деякі історичні будівлі через свої конструктивні особливості, зокрема використання “ракушняка”, зазнали не лише видимих руйнувань, а й прихованих пошкоджень, спричинених вибуховими хвилями та вібрацією. Ці дефекти можуть проявитися лише через певний час, тому їх фіксація є критично важливою.
Експедиція також мала справу із локаціями, доступ до яких був обмежений через будівельні роботи. У таких випадках фіксація проводилася дистанційно, але навіть за таких умов вдавалося отримати необхідні дані. Завдяки використанню сучасних технологій і злагодженій роботі команди було зафіксовано значний обсяг інформації, яка стане основою для подальших досліджень, реставраційних робіт та судових доказів. Кожен зафіксований об’єкт — це крок до збереження національної ідентичності, яка зараз перебуває під загрозою через агресію.

Фіксація пошкоджень в усьому регіоні

Тутешніх об’єктів доімперського періоду залишилося зовсім небагато, і кожен із них — ніби крихкий свідок непростого минулого. Зараз ці пам’ятки знову стають мішенню, тепер уже від агресії сучасності. Саме тому цифровізація спадщини, пошкодженої чи знищеної під час обстрілів і бомбардувань із лютого 2022 року, набуває особливого значення. Вона не лише зберігає пам’ять, а й стає незаперечним свідченням злочинів проти культури. Особливої уваги потребує й будівельний матеріал, ракушняк, що чутливий до вибухових хвиль і поступово руйнується навіть від незначних пошкоджень.
Експедиція, що вирушила у ці непрості часи, зосередила свою увагу на Миколаєві — місті, яке, опинившись у безпосередній близькості від фронту, щодня потерпає від обстрілів. Тут було обстежено 32 історичних об’єкти, з яких 21 є пам’ятками архітектури місцевого значення. Деякі з них серйозно постраждали, і їхній стан вражає своєю трагічністю. Гімназія імені Миколи Аркаса, що колись вражала своїм величним фасадом, втратила значну його частину, залишивши по собі лише тінь колишньої величі. Проєкт відновлення вже розробляється, але через те, що будівля є пам’яткою архітектури, відновлення можливе лише із залученням спеціалізованих реставраційних підрядників.

Інші історичні об’єкти також несуть на собі сліди війни. Лютеранський храм Христа Спасителя, зведений у 1852 році за проєктом архітектора Чарльза Акройда, зберіг свою структуру, але втратив вікна, а годинник на вежі, символ часу, що спинився, потребує реставрації. Нечисленна громада храму, позбавлена ресурсів, навряд чи зможе впоратися з цим завданням самостійно. Натомість будівля річкового яхт-клубу, побудована в 1904 році, також постраждала від обстрілів, і зараз тривають проєктні роботи з її відновлення.
На противагу Миколаєву, ситуація в Очакові виглядає ще трагічніше. Місто, що перебуває під постійними обстрілами, стало ареною варварського знищення культурної спадщини. Тут об’єкти культурної інфраструктури залишаються в жахливому стані, і будь-які спроби їхнього відновлення наразі є надзвичайно ризикованими. Обстріли продовжуються, і ризик повторного знищення залишається високим.

Особливо загрозливо є те, що будівлі можуть знову бути пошкоджені чи зруйновані. Це вже сталося з кількома об’єктами, зафіксованими під час експедиції. Дві будівлі з початкового списку були пошкоджені під час нового обстрілу, а ще три — історичні пам’ятки, які не встигли потрапити до списку, — опинилися під прицілом ворога.
Попри всі труднощі, експедиція продовжує свою роботу. Кожен об’єкт, кожна зйомка, кожен зафіксований факт — це внесок у збереження національної спадщини. Ці зусилля спрямовані на те, щоб навіть у найтемніші часи пам’ять про минуле залишалася живою, а культура не зникала під натиском руйнування.

Складність роботи в умовах воєнного часу

Фахівці підкреслюють, що робота в умовах активних обстрілів залишається вкрай небезпечною. Обмежений доступ до деяких територій, постійні загрози для життя експертів та відсутність ресурсів для проведення консерваційних робіт ускладнюють процес фіксації. Водночас така робота є критично важливою для документування злочинів та подальшого відновлення культурної спадщини регіону.

Під час експедиції було виявлено декілька історичних об’єктів, які раніше не фіксувалися у реєстрах місцевих органів охорони культурної спадщини. Ці об’єкти потребують термінової інвентаризації, щоб запобігти їх втраті через бойові дії.
Обстеження та фіксація об’єктів культурної спадщини у Миколаївській області є важливим етапом у збереженні національної ідентичності України. Робота експедиції дозволила зафіксувати масштабні руйнування, задокументувати нові пошкодження та зібрати необхідну доказову базу для майбутніх судових процесів. Однак ситуація залишається складною: відсутність термінових консерваційних заходів та продовження обстрілів ставлять під загрозу збереження унікальних пам’яток регіону. Для ефективного відновлення спадщини необхідна тісна співпраця державних установ, міжнародних партнерів та громадськості.

Унікальний проєкт з фіксації руйнувань об'єктів культурної спадщини стартував в жовтні та триватиме по червень наступного року. У Житомирській та Миколаївській областях виконавцем ініціативи є громадська організація «Житомирське обласне німецьке національно-культурне товариство Відергебурт, в рамках якого проводяться заходи з дослідження та фіксації стану та наслідків руйнувань.

Проєкт реалізується ГО "Відергебург" в рамках «Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст публікації є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.