У Медіабазі Миколаїв відбулась цікава зустріч з читачами та колегами редактора видання Миквесті Олегом Деренюгою. У фокус він виніс публічність у сьогоднішньому світі журналіста.
Давно спостерігаю за творчими й адміністративними здобутками колеги, тому зацікавився та ставив питання.
Є професії які апріорі вимагають публічності: поліцейський, репортер, політик. Список насправді довгий. Про це завжди говорив студентам на 1-му курсі.
Публічність й популярність - не завжди одне й те саме.
Більше за посвідчення журналіста допомагає публічність?
Не завжди!
А публічність в соцмережах та реалі, не одне й не саме?
Ці підтеми теж розібрали на зустрічі, принаймні Олег про них висловився й проілюстрував власними прикладами у доковідний період.
А я пригадав, як на початках "проєкту" Коледж преси та телебачення", а було це на початку 90-х професор психології І.Стариков запропонував ввести для всіх вступників тест Голланда, з визначення професійних типів особистості. Одним людям краще з машинами працювати, іншим - з людьми. Це дуже спрощений опис тесту, але ми багатьом абітурієнтам, та їх батькам врятували час та гроші. Бо не всі люди можуть бути, наприклад журналістами, ураховуючи власну психіку.
На жаль, державні університети оминали раніше цей тест, який тепер пропонує навіть Дія для визначення: якою професією варто зайнятись.
Тепер, публічність кожен блогер намагається монетизувати як свій вплив на громадську думку. Виявилось що слугувати інтересам суспільства ніхто з них не збирався. А журналісти у всіх нормальних країнах займаються саме цим. Я, що прийшов у професію за комуністів, робив це заради служіння суспільству. І бачив, як відкритість та гласність, яки "запустили" як інструмент управління, дуже швидко підмінили симулякром демократії.
Ну а популярність - відносна річ, її точно не тільки цифрами міряють. Власне журналістика - синтетична обробка всієї зібраної інформації має власні продукти транслювати людям з критичним миленням. А як публіка налаштована лише розважитись, виходить хайп - від англійської, ажіотаж. Це такий різновид реклами, що має годувати медіа. Споживати рекламу, інформацію й не думати?! Як це знайомо.
Суворі воєнні роки ускладнили роботу вітчизняних журналістів без міри. Але в тому самому Миколаєві за часи війни ні на день не припинялось вироблення новин. За це усім колегам велика вдячність. Ну а роздуми та сперечання - ознаки здорового суспільства, значно краще ніж сліпий "одобрямс" й пропагандистські гасла.
Зранку в цей день НСЖУ проводила велику онлайн конференцію на якій редактори видань з прифронтових територій розповідали як завойовують популярність серед земляків, ще намагаючись розвозити власні газети по селах, де не працює телебачення та інтернет.
В.Головченко.
Немає коментарів: