22 листопада вперше в історії України на Львівському залізничному вокзалі зазвучав орган. Фрагменти цього музичного інструмента виготовлені з шматків російських ракет, що впали на Київщині. Цим заходом від відомої української мисткині Жанни Кадирової розпочинається серія інтерактивних перформансів у рамках артінсталяції «Інструмент». Цей унікальний інструмент звучатиме у головній залі залізничного вокзалу ще не раз, адже попереду 9 концертів.
Цього п’ятничного вечора у квитковій залі головного залізничного вокзалу у місті Лева зібралося чимало львів'ян і гостей міста. Запросили і військових та ветеранів російсько-української війни, які проходять реабілітацію у різних медичних закладах міста.
Перший органний концерт на цьому унікальному інструменті зіграла органістка і композиторка Олеся Борсук.
— Я народилася в Івано-Франківську, — розповіла журналістці «ВЗ» Олеся Борсук. — Навчаюся тепер в ірландському Дубліні. Мені написала Жанна Кадирова пропозицію, мовляв, було б добре розпочати цю серію у Львові. Я коли довідалася про цей орган, який Жанна зробила для венеційського «Бієнале», була просто у щасливому шоку. Мені так хотілося на ньому імпровізувати, бо такою була мета Жанни — люди мають приходити та імпровізувати. Енергетика, яку увібрав у себе цей церковний орган, на якому встановили знаряддя вбивства, що було цілеспрямовано направлено на українців, — це якесь таке дивне, але водночас неймовірне поєднання, що навіть складно описати словами.
— Хто автор музики, яку ви сьогодні зіграли?
— Коли Жанна зателефонувала, мені ця музика якось сама почала писатися. Це — напівімпровізація, тут є певний «скелет», але водночас є простір для інших відчуттів.
— Якими були ваші відчуття, коли сіли за інструмент, труби якого мають фрагменти російських снарядів?
— Тільки торкаюся клавіш органа, у мені спрацьовує вибух. Розумієте, це сакральний інструмент, але тут вирує така буря різних почуттів. І справді, у композиції, яку представила Олеся Борсук, спочатку звучить грім, блискавка, канонада вибухів… Потім щемлива туга, коли плаче кожна струна інструмента. І знову вибухи. Але завершальним акордом звучить Петриненкова «Україна. Дороги іншої не треба…» — як символ нашої Перемоги.
— Наш проєкт «Інструмент» — у публічному просторі - як перша ластівка, — сказала Жанна Кадирова. — Це оригінальний орган, до якого я додала російські снаряди та ракети, що розірвалися у Київській області. Роботи три місяці експонували у Венеції, і от сьогодні - наша прем'єра у Львові.Ось такі емоції після концерту пережила Жанна Кадирова.
— Як народилася ідея створити цю інсталяцію?
— Ракети, які летіли на мирних жителів Київської області, насправді, встановлені лише на вершечках труб. Це не заважає самій звуковій системі. Орган, який встановили на вокзалі, стояв у церкві на півночі Німеччини. У Чехії його повністю переобладнали під електрику. Я хотіла поєднати два поняття: культура часто інструменталізується, її використовують іноді як ширму. росія, прикриваючись своєю культурою, насправді веде війни і знищує цивільних людей. Коли ми створювали цю інсталяцію, вперше її представили на венеційському «Бієнале», де різні країни показують свою культуру. Сенс цієї роботи про те, що мистецтво виходить у публічний простір — з музейних та галерейних залів, і об'єднує людей. І ось такий простір — як вокзал — перетворюється на концертний зал. І, попри те, що ми переживаємо дуже складні часи, ми трансформуємося, ми вибудовуємося, як нація. Ось ця підтримка, ця колаборація із залізницею, іноземним фондом RIBBON та українським мистецтвом — художниками, музикантами, композиторами — свідчення того, що ми живемо, продовжуємо створювати українську культуру, ми об'єднуємося. А разом ми сильніші.
— Бачу, вас щастя аж переповнює. Втілилася ваша мрія?
— О, не те слово! Я давно це планувала. Цей проєкт — надзвичайна відповідальність, бо продемонстрували це на широкий загал. І це не єдиний концерт — у нас заплановано 9 концертів у Львові. Потім орган повернеться до Італії, звідки приїхав. Я щаслива, бо захід відбувся, на який прийшло так багато гостей. А головне — ветеранів.
Коли ми спілкувалися з пані Жанною, до нас підійшла незнайома жінка. Як з’ясувалося, це мама органістки Олесі Борсук — пані Марія. Жінка страшенно хвилювалася.
— Не вперше чую цю композицію, — розповіла журналістці «ВЗ» пані Марія. — Олеся грала її у Венеції. Але ті емоції, які я пережила тут, у Львові, не порівняти. До сліз зворушив виступ доньки. Вона ж виступала перед нашими захисниками, які проходять у Львові реабілітацію.
— Пані Маріє, ви також музикантка?
— Я — інженер. Але у нашій родині початкова музична освіта є і у старшої доньки, і у внучки нашої, та і я також колись грала. Але професійно займається лише Олеся. Пишаюся тим, до чого дійшла Олеся, хоча шлях був дуже важким. Спочатку музичне училище, потім — Київська консерваторія. Але Олеся завжди марила органом. Вперше вона почула цей інструмент у Самборі - їй тоді було 9 років. І після цього концерту почалося марення органом. Спочатку вчилася як піаністка, а паралельно у вечірній школі на органі. Коли почалася велика війна, вона поїхала у Дублін, де професор Адамс набирав групу органістів. Він її послухав і запропонував вступити у їхню консерваторію. Зараз Олеся вже на третьому курсі Дублінської консерваторії.
А тим часом…
На Львівському залізничному вокзалі орган милуватиме звуком до 19 січня 2025 року. За цей час відбудеться 9 концертів, які гратимуть не лише українські органісти, а й музиканти з Грузії, Норвегії та Швеції. Орган можна послухати кожної п’ятниці ввечері.
Галина Ярема, "Високий замок"
Fa
— Я народилася в Івано-Франківську, — розповіла журналістці «ВЗ» Олеся Борсук. — Навчаюся тепер в ірландському Дубліні. Мені написала Жанна Кадирова пропозицію, мовляв, було б добре розпочати цю серію у Львові. Я коли довідалася про цей орган, який Жанна зробила для венеційського «Бієнале», була просто у щасливому шоку. Мені так хотілося на ньому імпровізувати, бо такою була мета Жанни — люди мають приходити та імпровізувати. Енергетика, яку увібрав у себе цей церковний орган, на якому встановили знаряддя вбивства, що було цілеспрямовано направлено на українців, — це якесь таке дивне, але водночас неймовірне поєднання, що навіть складно описати словами.
— Хто автор музики, яку ви сьогодні зіграли?
— Коли Жанна зателефонувала, мені ця музика якось сама почала писатися. Це — напівімпровізація, тут є певний «скелет», але водночас є простір для інших відчуттів.
— Якими були ваші відчуття, коли сіли за інструмент, труби якого мають фрагменти російських снарядів?
— Тільки торкаюся клавіш органа, у мені спрацьовує вибух. Розумієте, це сакральний інструмент, але тут вирує така буря різних почуттів. І справді, у композиції, яку представила Олеся Борсук, спочатку звучить грім, блискавка, канонада вибухів… Потім щемлива туга, коли плаче кожна струна інструмента. І знову вибухи. Але завершальним акордом звучить Петриненкова «Україна. Дороги іншої не треба…» — як символ нашої Перемоги.
— Наш проєкт «Інструмент» — у публічному просторі - як перша ластівка, — сказала Жанна Кадирова. — Це оригінальний орган, до якого я додала російські снаряди та ракети, що розірвалися у Київській області. Роботи три місяці експонували у Венеції, і от сьогодні - наша прем'єра у Львові.Ось такі емоції після концерту пережила Жанна Кадирова.
— Як народилася ідея створити цю інсталяцію?
— Ракети, які летіли на мирних жителів Київської області, насправді, встановлені лише на вершечках труб. Це не заважає самій звуковій системі. Орган, який встановили на вокзалі, стояв у церкві на півночі Німеччини. У Чехії його повністю переобладнали під електрику. Я хотіла поєднати два поняття: культура часто інструменталізується, її використовують іноді як ширму. росія, прикриваючись своєю культурою, насправді веде війни і знищує цивільних людей. Коли ми створювали цю інсталяцію, вперше її представили на венеційському «Бієнале», де різні країни показують свою культуру. Сенс цієї роботи про те, що мистецтво виходить у публічний простір — з музейних та галерейних залів, і об'єднує людей. І ось такий простір — як вокзал — перетворюється на концертний зал. І, попри те, що ми переживаємо дуже складні часи, ми трансформуємося, ми вибудовуємося, як нація. Ось ця підтримка, ця колаборація із залізницею, іноземним фондом RIBBON та українським мистецтвом — художниками, музикантами, композиторами — свідчення того, що ми живемо, продовжуємо створювати українську культуру, ми об'єднуємося. А разом ми сильніші.
— Бачу, вас щастя аж переповнює. Втілилася ваша мрія?
— О, не те слово! Я давно це планувала. Цей проєкт — надзвичайна відповідальність, бо продемонстрували це на широкий загал. І це не єдиний концерт — у нас заплановано 9 концертів у Львові. Потім орган повернеться до Італії, звідки приїхав. Я щаслива, бо захід відбувся, на який прийшло так багато гостей. А головне — ветеранів.
Коли ми спілкувалися з пані Жанною, до нас підійшла незнайома жінка. Як з’ясувалося, це мама органістки Олесі Борсук — пані Марія. Жінка страшенно хвилювалася.
— Не вперше чую цю композицію, — розповіла журналістці «ВЗ» пані Марія. — Олеся грала її у Венеції. Але ті емоції, які я пережила тут, у Львові, не порівняти. До сліз зворушив виступ доньки. Вона ж виступала перед нашими захисниками, які проходять у Львові реабілітацію.
— Пані Маріє, ви також музикантка?
— Я — інженер. Але у нашій родині початкова музична освіта є і у старшої доньки, і у внучки нашої, та і я також колись грала. Але професійно займається лише Олеся. Пишаюся тим, до чого дійшла Олеся, хоча шлях був дуже важким. Спочатку музичне училище, потім — Київська консерваторія. Але Олеся завжди марила органом. Вперше вона почула цей інструмент у Самборі - їй тоді було 9 років. І після цього концерту почалося марення органом. Спочатку вчилася як піаністка, а паралельно у вечірній школі на органі. Коли почалася велика війна, вона поїхала у Дублін, де професор Адамс набирав групу органістів. Він її послухав і запропонував вступити у їхню консерваторію. Зараз Олеся вже на третьому курсі Дублінської консерваторії.
А тим часом…
На Львівському залізничному вокзалі орган милуватиме звуком до 19 січня 2025 року. За цей час відбудеться 9 концертів, які гратимуть не лише українські органісти, а й музиканти з Грузії, Норвегії та Швеції. Орган можна послухати кожної п’ятниці ввечері.
Галина Ярема, "Високий замок"
Fa
Немає коментарів: