Назва виставки – це рядки віршем «ЕсХіл» Ірми Петрової – поетеси та воїна з Одеси, яка боронить Батьківщину. Надруковано цей вірш у збірнику поезій одеських авторів «Недільні зустрічі», підготовленого і виданого Одеським літературним музеєм цього року.
Тисяча днів війни – це шлях, який Україна проходять із стійкістю та незламною вірою в перемогу.
Документи, малюнки, літературні видання, що представлені, є свідченням того, що тисячу днів війни українці виборюють право на Свою Державу. У книгах спогадів захисників – учасників воєнних дій та спогадах їхніх близьких, у поетичних рядках збірок інших авторів відтворені особисті трагедії та водночас відчувається набуття сили духу під час спротиву російській воєнній навалі.
Серед представленого в експозиції – книги, що стали надбанням фондів музею. Збірник «Війна» вийшов в Одесі 2022 р., через декілька місяців після вторгнення. Автором ідеї цього видання став відомий одеський журналіст Євген Голубовський. У книзі «Воєнні щоденники. Лютий лютий. 2022» Дар’ї Бур’ян та Євгенії Подобної звучать щемливі рядки про трагічні події початку війни. А книга-спогад про сина-героя на позивний «Лемберг» львівської журналістки Олени Черніньки розкриває особисту трагедію матері, що втратила сина на війні та водночас пишається, що виховала справжню людину та захисника Батьківщини. «Записки добровольця» Олександра Закерничного – одесита, бійця ЗСУ, стала другою книгою його творів, але цього видання він не побачив, бо загинув під Харковом у серпні 2023 р ...
Важливим доповненням експозиції є українські газети, які вийшли напередодні та в перші дні війни. А зараз стали документальним свідченням тих страшних подій.
Свідченням чуйності та згуртованості суспільства є волонтерство. Серед тих, хто підтримує творче братерство та наших захисників-воїнів є одеситка Ольга Погрібна, авторка пересувної виставки «Час героїв» на якій представлено 28 портретів бійців різних підрозділів. Її фото під час відкриття однієї з виставок показано в експозиції. Беззаперечним емоційним фактом свідчать фотокопії замальовок одеського художника Олексія Лаврусенка, який в польових умовах олівцем нашвидкуруч між боями малював своїх побратимів, багатьох з яких на сьогодні вже нема. Вони віддали своє життя, аби наблизити час перемоги. Заради того, аби кожен з нас міг посадити свій сад, коли закінчиться війна!
ДЕ: вул. Ланжеронівська, 2.
Немає коментарів: