Шекспірів "Сон" на сцені Миколаївського українського театру

Вишукана вистава-казка "Сон літньої ночі" відкрила 98 -й сезон у Миколаївський національний академічний український театр драми та музичної комедії.
Як й більшість робіт популярного театрального колективу: щоб подумати, але залишатись комедією. Шекспір у своїй творчості створив майже порівну комедій та трагедій. Ця, дуже сильно натякає на маніпуляції, спотворення реальності життя людей. Як це актуально під час гібридної війни, в який ми вже десятиріччя живемо!

Світ духів, у реальності якого персонажі-люди сумніваються, насправді створює головні конфлікти у творі, якому більше 400 років. Саме сварка Титанії з Обероном призводить до того, що Пак, придворний троль, як би сьогодні сказали: політтехнолог, отримує чарівний сік аби причарувати Титанію. І через той же сік Лізандр закохується в Гелену проти своєї волі. Хоча він з Гермією втікачі, обоє були вільні та щирі в своїх почуттях, поки не зіткнулися з лісовими духами. Тут постає ще одна тема — втрата індивідуальності через примус з боку інших людей.
Короче, у виставі задіяні актори "в самому соку", покоління 30-річних. 

Грали дуже драйвово й потужно. Наталя Рижкова(Титанія), Олександра Студзинська(Гермія), Олександр Лебедь (Оберон) Дмитро Гедз (Пірам/Віслюк) та Євген Студзинський(Пак).

Змішання стилів мюзікла й балету з драмою, плюс дуже яскрава сценографія, стає вже почерком молодого режисера Євгенія Резніченка, який з трупою виявився "на одній хвилі".

У грудні будуть наступні вистави. Всім, особливо молодим глядачам - дуже раджу. Вона не про лісових духів, що спотворюють чиїсь сни, а про людей, які можуть бути дикунами, тваринами, а можуть - залишатись людьми. Канонічний переклад українською зроблений перекладачем Юрієм Лісняком демонструє всю вишуканість та різнобарвність мови.

Ну а ті, хто береться не за свою справу, дуже швидко себе впізнає серед героїв вистави. Театр з давньогрецьких часів такий собі засіб соціального проєктування. Український театр майже 200 років з народом в горі й радості. Миколаїв на театральній мапі країни давно не провінція, а задає тренди.

В.Головченко, 

фото Б.Головченко