Фото Олександри Ющишиної |
Інститут Американістики та Посольство США в Україні організувало вельми цінну подію. Особлива мені були корисні інсайти від:
Владислава Фарапонова, керівника Інституту американських студій, що поділився фактурою щодо спостереження за виборами в США та ролі медіа у формуванні суспільного сприйняття.
Алли Петренко-Лисак, PhD соціології, доцента Національного університету імені Тараса Шевченка, що провела практичний бліцсемінар з висвітлення у медіа соціологічних досліджень.
Крістіана Керіла, редактора колонок The Washington Post, який поділився думками щодо впливу української журналістики на відносини з США. Й доречно "підкинув" тему про дивну адаптивність українців на прикладі київських ресторанів (це він ще з одеськими не знайомий!)
Доречним виглядала також панель дискусії з народними депутатами України, які беруть участь у практичній співпраці з колегами законодавцями з США. В ній брали участь Леся Забуранна, фракція «Слуга народу», Олександра Устінова, голова фракції «Голос», Вадим Івченко, фракція «ВО Батьківщина», Ярослав Железняк, фракція «Голос». Всі виглядали як вправні лобісти.
Валерій Чалий, голова Українського кризового медіацентру та колишній посол України в США, поділився власним дипломатичним досвідом та думками щодо практики призначення українських послів по світу після 2020 року.
Глибоким та по-справжньому азартним виявився квіз на знання американської історії та законодавства щодо виборів. З нього почався 2-й день Школи й виявив значну зацікавленість.
Великий блок, який був присвячений розбору практичних порад по роботі українських журналістів в умовах москвоцентричності американських медіа та більшості політиків, розпочала Юлія Забєліна. Доєдналось ще декілька молодих колег, які саме мешкають в США й працюють на українські медіа. На жаль, деяка кількість слухачів офлайн пішли вже на потяги та маршрутки, а ця практична частина була чи не найлегша для сприйняття.
Бувши дотичним останні роки до навчання вітчизняних журналістів, вважаю що випускник економічної спеціальності спромігся зробити вкрай важливу "ін'єкцію" журналістській спільноті. Вивчати й досліджувати найбільшу державу-союзницю мають чи не всі майбутні й наявні активні журналісти України.
Чому?
Бо від якості відносин й розуміння один одного випрацьовується синергія. Недарма від колег з регіональних медіа що зібрались на Школі декілька разів лунає запит: про що з України було цікаво дізнатись американцям?
Комунікації, це завжди рух інформації в обидва напрямки й завжди децентралізований. А з цим в українців — недопрацювання. Телемарафон не дивляться в США, не кажучи вже про українців. Є домашня робота: розповісти більше правди про війну за волю, що вимушена вести наша країна. Не забувши вказати як меншими силами військо та суспільство долає ворога.
Ну й мовне питання висить великим "гаком". Ті редакції та колеги які від сьогоднішнього понеділка почнуть тренувати англійську — будуть великими розумниками!
Приємно, що серед слухачів "недільної" школи були знайомі колеги з Миколаєва, Дніпра, Одеси. Від якості місцевої журналістики багато чого залежить. Як виявила війна — фактор опірності агресії, також.
В.Головченко.
Немає коментарів:
Дописати коментар