Під час війни відбувається безліч великих та малих операцій. Проаналізувати та визначити внесок кожної можна буде лише після закінчення. Сьогодні варто по гарячих слідах визначитись: що відбулось в Курській області за останній місяць.
Найголовніше, ворог отримав вчергове підтвердження нашої рішучості вести війну.
Західні політики - яки були с початку повномасштабного вторгнення “перелякані” ескалацією конфлікту з ядерною державою, пересвідчились що перетинання навіть “найчервоніших ліній” кремля - перенесення війни на територію московії тільки викрила їх блеф. Влада Пу за 3 тижні “видала” лише наступну загрозу: “переглянути власну ядерну доктрину”...
Ті, політичні цілі, яки переслідувала Курська операція ЗСУ - здається виконані. Ворог продемонстрував розгубленість та вчергове - обмеженість. В першу чергу це стало можливим, бо українське військове керівництво спромоглось провести період планування й початку операції в незвичному для цієї війни режимі “мовчання”. Це заставило ворога вагатись у військовому плані, та вигадувати “посіпакам” політробітників армії РФ - військкорам свої версії. Одна безглуздіше іншої.
То ЗСУ вже штурмують АЕС в Курчатові, то розминулись з тік-ток військами біля Суджи, де свята станція газорахівниця Газпрому розміщується. Залишається фактом, що 100 тисяч місцевих не повірили в запевнення місцевої влади та телевізора, що все “під контролем” та знялись й поїхали з прикордоння з Україною. Ну а скільки при тому з’явилось органічного контрпропагандистського контенту, складно перерахувати. Сповільнення сервісу відеохостингу YouTube на росії можна також відносити до політичних наслідків операції на землях Курщини. Все це знищує міти про непереможність армії під червоною зіркою.
Тепер звернемось до військових уроків. Наші експерти з відомих обставин поки залишаються анонімними. Але президент Зеленський вже назвав серед надбання: обмінний фонд полонених російських солдатів, буферна зона в прикордонні. Перекидування підсилення з інших театрів бойових дій.
Сумщина й північ нашої оборони потерпали від атак КАБами. Біля тисячі їх було скинуто на українську територію лише за один літній місяць поблизу обласного центру. А ще, Харків, який постійно обстрілювався після атаки на Вовчанськ в травні. Готувався наступ.
Так що упередження масованого наступу з півночі - загальностратегічне завдання української операції що розпочалась 6 серпня. Відсування від кордонів України штабів ворога, аеродромів та баз постачання - операційні тактичні цілі. І вони - вже реалізовані.
З урахуванням затримки в прийнятті рішення та перероблювання завдання для півмільйонного угрупування ворога, Генштаб російської армії демонструє високу швидкість. За 3 тижні угрупування з південного та головне, зі східного напрямку “потяглись” до Курщини. По самім скромним підрахункам це близько 35 тисяч. А ще…росіяни зайнялись улюбленим “спортом генералів” - розпилом на облаштуванні оборонних укріплень в Курській області.
Зайняті плацдарми на території ворога за розмірами тепер дорівнюють такі ж території, які РФ окупувала з початку цього року. Це свідчення - ефективності. Один місяць проти 8!
Про чисельність втрат ми не маємо говорити, но щось підказує, що кількість російських солдатів, що потрапили у полон побічно свідчить про значну перевагу ЗСУ.
Деякі “критики з дивану” обурювались що у рейді на Курщину беруть участь ніби втомлені частини-ветерани з великим бойовим досвідом. Пересвідчились навіщо?
Маневровий характер бойових дій вимагає від підрозділів найвищого рівня злагодження. Цього в навчальних “боях” майже не можливо опанувати. Тому, главком зробив ставку на досвідчених й результати самі за себе говорять.
КАБи по Сумах продовжують прилітати, але точно не в такій кількості, ніж в липні. Кількість російських військ на Курщині виросли чи не втричі, а Покровський наступ - захлинається, як раніше зупинився наступ на Харків. Куди далі посуне українське угрупування на ворожій території - не знає ніхто! І це дуже добре, бо російський стратег може воювати лише з тотальною в 5 й більше разів перевагою в живій силі. Тепер зрозуміло, що всю осінь вороги будуть “збирати” частини, щоб кинути їх в нову “м'ясорубку” на Стародубщину. Це, як натякають наші співбесідники, до того що операція ще далека від закінчення. Але навіть розбір її 1-ї фази свідчить про те, що Сили оборони України вчергове “перехитрили” ворога.
Тепер звернемось до військових уроків. Наші експерти з відомих обставин поки залишаються анонімними. Але президент Зеленський вже назвав серед надбання: обмінний фонд полонених російських солдатів, буферна зона в прикордонні. Перекидування підсилення з інших театрів бойових дій.
Сумщина й північ нашої оборони потерпали від атак КАБами. Біля тисячі їх було скинуто на українську територію лише за один літній місяць поблизу обласного центру. А ще, Харків, який постійно обстрілювався після атаки на Вовчанськ в травні. Готувався наступ.
Так що упередження масованого наступу з півночі - загальностратегічне завдання української операції що розпочалась 6 серпня. Відсування від кордонів України штабів ворога, аеродромів та баз постачання - операційні тактичні цілі. І вони - вже реалізовані.
Тепер щодо перекидання військ
З урахуванням затримки в прийнятті рішення та перероблювання завдання для півмільйонного угрупування ворога, Генштаб російської армії демонструє високу швидкість. За 3 тижні угрупування з південного та головне, зі східного напрямку “потяглись” до Курщини. По самім скромним підрахункам це близько 35 тисяч. А ще…росіяни зайнялись улюбленим “спортом генералів” - розпилом на облаштуванні оборонних укріплень в Курській області.
Зайняті плацдарми на території ворога за розмірами тепер дорівнюють такі ж території, які РФ окупувала з початку цього року. Це свідчення - ефективності. Один місяць проти 8!
Про чисельність втрат ми не маємо говорити, но щось підказує, що кількість російських солдатів, що потрапили у полон побічно свідчить про значну перевагу ЗСУ.
Деякі “критики з дивану” обурювались що у рейді на Курщину беруть участь ніби втомлені частини-ветерани з великим бойовим досвідом. Пересвідчились навіщо?
Маневровий характер бойових дій вимагає від підрозділів найвищого рівня злагодження. Цього в навчальних “боях” майже не можливо опанувати. Тому, главком зробив ставку на досвідчених й результати самі за себе говорять.
КАБи по Сумах продовжують прилітати, але точно не в такій кількості, ніж в липні. Кількість російських військ на Курщині виросли чи не втричі, а Покровський наступ - захлинається, як раніше зупинився наступ на Харків. Куди далі посуне українське угрупування на ворожій території - не знає ніхто! І це дуже добре, бо російський стратег може воювати лише з тотальною в 5 й більше разів перевагою в живій силі. Тепер зрозуміло, що всю осінь вороги будуть “збирати” частини, щоб кинути їх в нову “м'ясорубку” на Стародубщину. Це, як натякають наші співбесідники, до того що операція ще далека від закінчення. Але навіть розбір її 1-ї фази свідчить про те, що Сили оборони України вчергове “перехитрили” ворога.
В.Головченко.
Немає коментарів:
Дописати коментар