Наперекір об’єктивним негативним факторам впливу, такі як повномасштабна війна, Україна змогла продемонструвати подальший прогрес в роботі над адаптацією національного законодавства до регуляторного поля Європейського Союзу.
При цьому, розширення можливостей двосторонньої торгівлі в сфері АПК, в тому числі завдяки наданим додатковим автономним преференціям Європейською Комісією в 2022 році з метою підтримки українських виробників аграрних та продовольчих товарів на тлі російської агресії, дало можливість вітчизняним агровиробникам та експортерам більш активно та ефективно просувати свою продукцію на внутрішньому ринку ЄС, таким чином посилюючи практичну складову євроінтеграції. Але, звичайно, цей процес не є «безхмарним».
Згідно результатів селф-скринінгу, проведеного з метою аналізу прогресу імплементації актів права Європейського Союзу в 2023 році, був виявлений перелік системних викликів, які перешкоджають швидкій та більш ефективній адаптації українського законодавства до європейських норм.
Оглянувши інші звіти та робочі документи в цій сфері, можна стверджувати, що серед таких основних проблем та викликів є:недостатня інституційна спроможність відповідальних органів державної влади, які потребують більшої кількості фахівців для розробки необхідного законодавства;
недостатня сталість та узгодженість аграрної політики та інших взаємопов’язаних регуляторних сфер;
нестача внутрішніх фінансових ресурсів (в тому числі через обмеженість доступних бюджетних коштів, викликану воєнним станом), а також непрогнозованість планування фінансування заходів, пов’язаних із впровадженням САП в Україні;
необхідність створення нових профільних органів чи інституцій за деякими з напрямків, наприклад, таких, що здійснюватимуть виділення, контроль, моніторинг, звітування щодо фінансування програм та заходів підтримки.
потреба якісного фахового перекладу актів права ЄС українською мовою та проведення термінологічного узгодження існуючих документів;
необхідність поглибленого вивчення регуляторних актів ЄС та їх аналіз;
потреба системного та сталого підвищення кваліфікації або ж загалом підготовки кадрів в сфері європейської інтеграції на всіх рівнях та в усіх секторах.
Рекомендації:Зважаючи на багаторівневий та багатофакторний характер напрямків роботи в сфері адаптації національної аграрної політики відповідно до стандартів та практик Європейського Союзу, деякі з яких були розібрані в даному дослідженні, вважається за доцільне створити багаторівневу матрицю гармонізації аграрної політики України з САП ЄС, враховуючи реформування і в самому ЄС, і беручі до уваги всі рівні даного процесу: стратегічний, інституційний, інфраструктурний та секторальний (за окремими сферами АПК).
Як було зазначено вище, серед основних викликів процесу європейської інтеграції в сфері АПК є нестача внутрішніх фінансових ресурсів, що, з одного боку, вимагає чіткої і прагматичної пріоритизації завдань, які стоять на порядку денному, а, з іншого, – більш активного залучення додаткових коштів через посилення співпраці з європейськими партнерами в рамках спільних проєктів та програм співпраці.
Як неодноразово наголошувалось в даному матеріалі, всі рівні розробки та імплементації аграрно-політичних рішень в Європейському Союзі передбачають залучення та консультації з усіма зацікавленими стейкхолдерами сектору для максимального врахування їх позицій та забезпечення інклюзивного підходу у формуванні політики. Такий принцип інклюзивності має стати умовою всіх євроінтеграційних процесів в Україні.
Досвід розширення Європейського Союзу в попередні роки показує, що аграрний сектор є зазвичай найскладнішою та найбільш чутливою темою у перемовинах та узгодженні позицій вже існуючих країн-членів ЄС та країн-кандидатів. З метою пом’якшення складного переговорного процесу та пошуку спільних точок інтересів в сфері АПК необхідно в рамках існуючого діалогу пропонувати нашим партнерам в країнах ЄС розглядати український АПК як підсилювач позицій ЄС на світових ринках, як цінну складову для досягнення заявлених стратегічних цілей щодо продовольчої безпеки, стратегічного лідерства та автономії в ключових секторах економіки, а також як елемент біоекономіки та зеленої економіки співтовариства.
Підтримка сталого, добре скоординованого та системного діалогу з колегами та партнерами з ЄС на всіх рівнях передбачає спільну роботу не лише щодо комунікації та проведення спільних заходів за даною тематикою, а, перш за все, спільну змістовну роботу науковців, дослідників, представників органів місцевого самоврядування для напрацювання тих чи інших рішень в різних сферах аграрної політики та розвитку сільських територій.
Ольга Трофімцева,
докторка аграрних наук, посол з особливих доручень МЗС (2022-2023).
Немає коментарів: