Моментами, я від цього страждаю, але загалом на це теж не має часу...
Бо, коли не працюю, усвідомлень більше, більше болю і цьому важче дати раду ніж роботі чи втомі...
Та, сьогодні видався якийсь важкий день... емоційно і когнітивно. Так жахливо спостерігати як ми (час від часу всі!!!) одягаємо на себе корони та починаємо ганити (в народі слово понижче) когось.
Зайшла в перукарню, стою в черзі, жінки про щось говорять - мені діла нема. Раптом одна помітно голосніше видає "дістала мене та Україна"....
Інша спішить виправити, що то люди, а не Україна... але осад зостався дуже важкий... (і сам факт - хтось поганий/дурний/гірший - про те, що "я ж молодець"(((( ... просто спроба показати себе краще за когось.
Зайшла у фб - і вже традиційно хтось когось ганить... (а насправді ...)
Сьогодні трапились відео де люди, сповнені певності, любові до себе та самолюбування, розбирають підручник з укр.мови та грозяться відлупцювати ним усіх, хто його писав...
Бачте, вийшов з огріхами, непростими та страшними, через які треба звільнити ледь не все міністерство.
Огріхи дійсно є... але ж треба якось сприймати все це в контексті, в цілому і критично.
Будь-яка людина, яка щось робить! розуміє, що зробити все ідеально фактично рідко коли можливо!
Людина, яка щось робить і знає певну роботу, якщо не займається піаром (будь-яким) усвідомлює, що помилки бувають майже завжди. І завжди насамперед бачить свої! Та робить усе, щоб їх не повторювати!
А якщо хоче бути лідером, або відчуває соціальну відповідальність - то визнає ще ці помилки, демонструє їх і на них намагається навчити інших.
Згадайте, професіонал - це той/та, хто допустив всіх можливих помилок!!!
Чому лише якісні медіа визнають та виправляють свої помилки... а жовті сторінки та сайти сміттярки... їм всяко ок...
Не задумувалися?
Чому ви ніколи не зустрінете гідну людину чи професіонала яка б розпиналася наліво і направо якнайбільшому та якнайширшому колу, який хтось поганий, непрофесійний, розписує і виставляє на загальний осуд кожну деталь і помилку...
(Заради правди, щось подібне ми всі, напевно, робимо у вузьких колах друзів, чи довірених осіб, особливо, коли ображені, коли нам боляче.)
Але самолюбно засуджувати та страчувати когось публічно, при тому створювати собі картинку експерта/тки... гарний образ... так це не працює! Не мало б принаймні в суспільстві, яке орієнтоване на цінності, права людини та закон.
Будь-який відгук, рецензія, огляд - якщо він хоч з натяком на професійність - завжди показує факти, висвітлює всі сторони і хороші, і погані, дає власну рефлексію, філософію тощо (щось схоже - стандарти новин).
Якщо цього не має - а лише "я розкажу як все погано... і це погано...і це погано...а це жахливо... а тут би за це побила/в... а за це звільнятись треба" ... і все...
То - це всього лиш хейт... зроблено з метою показати себе профі на фоні відібраного розкрученого негативу... чи т.п.
Але ми усі критичні і не можемо сприймати це серйозно?! Правда ж...
Ми ж не сприймаємо за чисту монету показ однієї сторони медалі (негативної часто) як істину! Правда ж... особливо, якщо особисто не в курсі теми!
Ми ж усвідомленні, що его, час від часу, може брати гору - і людина може, навіть не усвідомлювати цього, просто підіймати себе, опускаючи (або як кажуть в народі попускаючи) когось... як же ж тоді сяє самолюбство...прямо як в супергероїв, які викривають негідників та карають їх.
Ми ж розуміємо, що всі ми просто люди і тому не будемо сприймати бал самолюбства чи слабкості як істину... Правда ж?!
Бо якщо це не хейт і не спроба самовозвеличення, то, як не крути, а в публічному професійному просторі має бути
- баланс думок і точок зору (навіть власних, бо міркувати однобоко і вузьколобо буває ой як небезпечно)
- факти, аргументи...а якщо вже чисто філософія та власне творче бачення - то прямо це так позиціювати та не претендувати на істину чи професійність
- вірогідність, а не перекручення через власне світосприйняття (хоча, тут уже завдання споживачів відчути цей момент)
Якщо цього немає... то про професійність та істину, довіру важко говорити!!! Не можна!
І, звісно насамперед право професійно чи експертно судити автора/майстра/діяча тощо має лише той/та, хто працює у цій сфері та зробив/ла набагато більше.
Тому, якщо я не художник - можу лише виставити свої міркування/враження, а не думку, яка претендує на істину чи фаховість і геть не маю права висміювати когось, чи принижувати його роботу, бо це насамперед принизить мене (хоч з першого погляду, а може і не першого, я буду і правий/ва)
Якщо я не письменниця і не маю за плечима 10 бестселерів, то грозитися побити когось його працею більше говоритиме про мене, ніж про авторку...
Думаю, логічний ряд зрозумілий)
Не всі ті, далеко не всі, а часто дуже мало хто з тих, хто поводиться самовпевнено та голосно та красиво, переповнено критики та аури "хтось поганий, а я молодець" - несуть істину, факти та професіоналізм.
Вони несуть критику, демонструють власну крутість (але чи треба дійсно крутим щось демонструвати. ..) та бажають відчути верховенство.
В принципі, ніхто ж цього не забороняє....
Просто тим, хто це споглядає, треба добре розуміти, що саме??? вони бачать... а не зачаровуватись і не вестися на демонстративну "крутість".
Чого всім нам і бажаю!
Світлана Пилипчук.
Немає коментарів:
Дописати коментар