Скільки "чекістів" ховається у творчих нетрях?!

У мемуарах відомого польського кінорежисера Кісльовського натрапив на такого собі Дормана. Він зняв колись шпигунську тетралогію про "Резидента". Дивлюсь, в сценаристів цих фільмів якісь "гебешні" прізвища?! Так і є... О.Шмельов та В.Востоков. Перший, під власним прізвищем ще за Берії очолив главк контррозвідки, "зачищав" Будапешт 56-го після повстання.

І якщо про творчі потуги багаторічного шефа КДБ Андропова давно було відомо, здається ще від "консультанта" серіалу про Штірліца... То що казати про радянські театри та медіа. Наративи потрібні самі просували й закріплювали.

Лицарі спецслужби мали буйну фантазію, а ще факти, а заздрість не хотіла віддавати всі випадки для оприлюднення Юліану Семенову.

Гебуха, тільки у 80-ті почала будувати медіаімперії. До тих пір "Совершенно секретно" зливали поодинокі сюжети "для профілактики" зачинені на псевдо співробітники. В них, графоманія "перла" це від того що було "вагон часу". Як не згадати контррозвідника генерала Ф.Бобкова, який пішов "есбешником" до свого агента чи "резервіста" Гусинського на НТВ на початку 90-х.

У книзі історика-емігранта Ю.Фельштинського "Від Червоного терору до мафіозної держави. Спецслужби Росії в боротьбі за світове панування (1917-2036)" зустрів багато натяків й конкретних імен "помічників" з творчої інтелігенції. Ну а передмову, щоб не "сумнівались" написали 3 відомі "радянські розвідники": Калугін, Швець, Суворов. (Згадали, скільки ця трійця видала контенту для глорифікації "органів", яких звали колись сталінськими).

Апологетика продовжується. Бо мені здається, ще за Брежнева "гебня" оформлювала свою творчість, як складні важливі оперативні дії, як активні заходи, якими вони захопились з кінця 80-х  та й всі 90-ті, поки алкаш елкін "розпилював" компартійне золото по світах.

А тепер, коли їх брудні гроші рід "колпаком" санкцій опинились, треба до слів різних, дієвих звертатись. Гумор на росії весь закінчився. Коміки, до речі в арсеналі КДБ були давно. Тарапунька зі Штепселем, як й Райкін з текстами Жванецького "забивали баки" народу виконували завдання "гебухі" на внутрішньому фронті, як пізніше Петросян, Бахматов... 

Ряджені сатирики - дуже універсальною зброєю виявились... Значно ефективнішою виявились ніж "чародії" й гіпнотизери.

С.Лиманов.