Щодня мільйони гігабайт інформації створюються й розповсюджується в Україні. Десятки медій сперечаються з сотнями телеграмканалів змагаючись за увагу співвітчизників. А ще є соцмережі й інші месенжери. Майже в усіх регіонах фахівці з комунікацій органів місцевого самоврядування й військових адміністрацій поширюють різноманітну інформацію. А українці майже в кожному дослідженні громадської думки вказують на брак комунікації з владою.
Президент майже кожен робочий день "запилює відосики", слідом когорта очільників регіонів в єдиному телемарафоні щось "гутарять". А народу все НЕ вистачає інформації.Що це?
Вади суспільства, чи непрофесіоналізм виконавців комунікацій?
Всього потроху. Але головне - ухіл в бік комп'ютерних мереж під час комунікацій. А це і є найдавніша помилка вітчизняних організаторів спілкування з народом.
- А що, так зручно!?
То таке, краще до кожної з соціальних груп обирати найулюбленіший канал комунікацій. Тішити себе ілюзією, що всі користуються соцмережами можна. Але під час гарячої війни стає зрозумілим, що банальної електрики для живлення інтернету може не бути.
Тому, важливо мати паперовий, аудіо та телевізійний контент й канали комунікацій. А з цим й у тилових громад - проблеми. Не кажучи, про Херсон чи Суми, де кожного дня бомби сипляться ...
Можемо констатувати: диверсифікація комунікацій - питання безпеки громадян й держави. Тому?
Всі хто пручаються виданню газет та випуску радіо-телепрограм -- учасники антидержавних дій. Дивно що досі деструкцію Укрпошти стосовно підписки преси ніхто не класифікує як спецоперацію! Журналісти прифронтових регіонів про це волають не перший рік.
А що роблять багаточисельні радники з комунікацій багатьох посадових осіб?
Фотографуватись щотижня на фоні стели "Донецька область"(чи Херсонська) замало.
В.Головченко.
Немає коментарів: