За мотивами роману емігранта Івана Багряного в столичному театрі оперети поставили дивний мюзикл "Тигролови". Як людина, яка за покликом романтизму після навчання поїхала добровільно на Далекий Схід, мав обов'язково познайомитись з інтерпретацій роману, який прочитав вже у дорослому віці після Революції гідності.
Постановка авторства Сергія Павлюка - сподобалась. Робота
художника-постановника О.Білозуб, та з костюмів - А.Шкрогаль - ще більше. Повна зала молоді, яка вивчала цей твір в середній школі й дуже палко підтримувала головного героя та родину українців-мисливців, підтвердила доцільність використання саме такого жанру. Серед всіх персонажів, вдягнених в чорно-сірий одяг, тільки вона - Фіона (К.Алексєєва) уособлення пристосуванства та підступності в червоному з блюзовими композиціями.В результаті - народ в залі відчував всю складність вчинків на які пішли всі Сірко та колишній харківський авіаконструктор в Приморській тайзі в середині 30-х минулого сторіччя.
Через півстоліття я в тому уссурійському краї зустрів й покохав дівчину з родини українських переселенців на Далекий Схід. І разом ми повернулись в Україну. Дослідження Київського Національного академічного театру оперети тяглості до волі українців виявилось об'єктивним. В момент сьогоднішньої війни з московською імперією зла українцям варто усвідомлювати свою історичну місію: термінатора деспотії з боліт. Не всі ж вміють й тигрів ловити!
"Ми надто швидко забуваємо нашу історію", – стверджує режисер "Тигроловів", тому так важливо її нагадувати, розказувати про неї мовою мистецтва. Наприклад, про те, як росіяни намагалися знищити українців, забороняючи все українське. На сцені бачимо, як з головного героя зривають вишиванку, а натомість натягають гамівну сорочку, затикають кляпом рот. Як українцям в "ешелоні смерті" наказують негайно замовкнути, коли вони починають співати: "Атставіть пєсні!" Експеримент театру вдався. Очікуємо на продовження.
Недаремно в часи першої світової Австрійський Генштаб почав використовувати саме жанр оперети для контрпропаганди. В українській історії багато ще сюжетів про які варто нагадувати засобами музичного театру сучасникам.
В.Головченко,
фото автора та А.Федорціва.
Немає коментарів:
Дописати коментар