Після падіння укріпленого району Авдіївки у лютому ворог посунув величезним угрупуванням у чверть мільйона людей на Покровськ. Дату собі “намалювали” - 1 жовтня, коли мають триколор підняти в цьому колись 60 тисячному місті. Ворог, мабуть, не знає, що за новоюліанським календарем, православні в Україні тепер в цей день святкують Покрову Богородиці, давню патронесу українського воїнства й цього міста. Щось мені підказує що цього не відбудеться… І ось чому!
Четвертий поспіль місяць російська окупаційна потуга втрачає понад 35 тисяч солдатів. На 3-й рік війни за одну весняно-літню кампанію більш як 130 тисяч тільки вбитими. З них, більш як 107 тисяч саме на Покровському напрямку. А ще рахуйте мінімум у 2 рази більше - поранених. І це за 21 км просування вглиб території Донецької області протягом трьох місяців літа.
Збройні сили РФ давно втратили все угрупування, яке почало так звану сво у 2022-му. Радянська школа полководців не уявляє ніякого іншого стилю ведення війни, ніж м'ясні штурми влаштовувати своєму війську. Укріплені райони оборони москалі тільки ціною невиправданих жертв можуть брати. Ось Герасімов та Ко - намагаються саме в такий спосіб вийти на кордони Донецької області. Скоро - 3 роки як.
А через численний дезінформаційні канали тим часом знову й знову поширюють суцільні “страшилки” що буде далі, після падіння Покровська. Ця інформація має на меті вже тепер паралізовувати волю як військових, так й цивільних в Україні.
Вміючи воювати лише надмірною концентрацією військ на окремому секторі фронту й встановленням “огневого вала”, орки знищують на Донбасі одне місто за іншим, просуваючись на захід. ЗСУ симетрично не має відповідати, але є серед військово-політичного керівництва держави, та деяких нардепів типу Безуглої прихильники саме позиційної війни. Це коли “стінка на стінку”, поки не виснажать сили противника. Від того той “стогін” про те, що за Покровськом - відкритий шлях до Дніпра. Для того, щоб призупинити песимізм, нагадаю: від Донецька до Покровська - 55 км, а від Покровська до Дніпра - 180 км. Відчуваєте?!
Майже за 3 роки війни ворог не просунувся від “столиці” краю Донецька й на 50 км на захід. З якого “дідька” він під зиму 25-го попре швидше?!
ЗСУ вкрай потрібні далекобійні засоби ураження, щоб тилову інфраструктуру “відсунути” якомога далі. Добре, коли за 100 км. Поки відбудеться підвіз боєкомплекту та живої сили ми ще декілька раз будемо мати змогу знищити ворожі сила та засоби. Штаби українського війська працюють над цим, але не все залежить від національного виробника, бо більшість засобів оперативно-тактичного характеру ми отримуємо від союзників. А вони, як відомо - нікуди не квапляться! Розгортання власного виробництва зброї далекого ураження ще більш довготермінові. До всього - довжина фронту й кількість засобів радіоелектронної боротьби не співмірні. Тому весь час підрозділам варто маневрувати, а це - додатковий транспорт, бажано броньований й паливо. Ось й виходить, що сучасні війни виграє - логістика!
Адепти теорії змови можуть висунути контраргумент, мол в нас можливі чвари у керівництві збройних сил й чергові пертурбації в командуванні. Вже й Верховна Рада відмовилась відкликати Безуглу з посади заступниці голови комітету ВР з питань нацбезпеки та оборони. А ця “термінаторка” не одного генерала вже “зняла”... Можливо, це дійсно намагання ворога ослабити Україну, таке вже було. Але щеплення громадянським суспільством не дозволить популістам “замовити” швидкі перемовини.
Кампанія навколо Покровська влітку 2024 року продемонструвала, що попри об'єктивні складності в ведені війни з противником, що значно переважає ні командування напряму, ні бригад не допустили фатальних помилок. А з давньокитайського трактату про війну «Мистецтво війни» відомо, що хто менше помиляється, той - перемагає.
Цивільне населення Донеччини, яке за 10 років війни у краї ще не поїхало звідти, скоріше за все очікують саме війська “оркостану”. Тому вбивати все українське військо поміж териконів - точно не варто. Одночасно - місцева влада Мирнограду та Покровська могли б активніше будувати оборонні споруди навколо цієї агломерації. Гроші з бюджету виділені, але не вистачає організації в спорудженні фортифікаційних засобів. Техніка комунальна в місті є, час її мобілізувати на перетворення міста на фортецю.
Обережний прогноз: генерал Сирський готує ворогу неприємний сюрприз, що призупинить наступ. Скоріше він буде з півночі Донеччини. Чекати залишилось недовго.
Четвертий поспіль місяць російська окупаційна потуга втрачає понад 35 тисяч солдатів. На 3-й рік війни за одну весняно-літню кампанію більш як 130 тисяч тільки вбитими. З них, більш як 107 тисяч саме на Покровському напрямку. А ще рахуйте мінімум у 2 рази більше - поранених. І це за 21 км просування вглиб території Донецької області протягом трьох місяців літа.
Збройні сили РФ давно втратили все угрупування, яке почало так звану сво у 2022-му. Радянська школа полководців не уявляє ніякого іншого стилю ведення війни, ніж м'ясні штурми влаштовувати своєму війську. Укріплені райони оборони москалі тільки ціною невиправданих жертв можуть брати. Ось Герасімов та Ко - намагаються саме в такий спосіб вийти на кордони Донецької області. Скоро - 3 роки як.
А через численний дезінформаційні канали тим часом знову й знову поширюють суцільні “страшилки” що буде далі, після падіння Покровська. Ця інформація має на меті вже тепер паралізовувати волю як військових, так й цивільних в Україні.
Вміючи воювати лише надмірною концентрацією військ на окремому секторі фронту й встановленням “огневого вала”, орки знищують на Донбасі одне місто за іншим, просуваючись на захід. ЗСУ симетрично не має відповідати, але є серед військово-політичного керівництва держави, та деяких нардепів типу Безуглої прихильники саме позиційної війни. Це коли “стінка на стінку”, поки не виснажать сили противника. Від того той “стогін” про те, що за Покровськом - відкритий шлях до Дніпра. Для того, щоб призупинити песимізм, нагадаю: від Донецька до Покровська - 55 км, а від Покровська до Дніпра - 180 км. Відчуваєте?!
Майже за 3 роки війни ворог не просунувся від “столиці” краю Донецька й на 50 км на захід. З якого “дідька” він під зиму 25-го попре швидше?!
ЗСУ вкрай потрібні далекобійні засоби ураження, щоб тилову інфраструктуру “відсунути” якомога далі. Добре, коли за 100 км. Поки відбудеться підвіз боєкомплекту та живої сили ми ще декілька раз будемо мати змогу знищити ворожі сила та засоби. Штаби українського війська працюють над цим, але не все залежить від національного виробника, бо більшість засобів оперативно-тактичного характеру ми отримуємо від союзників. А вони, як відомо - нікуди не квапляться! Розгортання власного виробництва зброї далекого ураження ще більш довготермінові. До всього - довжина фронту й кількість засобів радіоелектронної боротьби не співмірні. Тому весь час підрозділам варто маневрувати, а це - додатковий транспорт, бажано броньований й паливо. Ось й виходить, що сучасні війни виграє - логістика!
Адепти теорії змови можуть висунути контраргумент, мол в нас можливі чвари у керівництві збройних сил й чергові пертурбації в командуванні. Вже й Верховна Рада відмовилась відкликати Безуглу з посади заступниці голови комітету ВР з питань нацбезпеки та оборони. А ця “термінаторка” не одного генерала вже “зняла”... Можливо, це дійсно намагання ворога ослабити Україну, таке вже було. Але щеплення громадянським суспільством не дозволить популістам “замовити” швидкі перемовини.
Кампанія навколо Покровська влітку 2024 року продемонструвала, що попри об'єктивні складності в ведені війни з противником, що значно переважає ні командування напряму, ні бригад не допустили фатальних помилок. А з давньокитайського трактату про війну «Мистецтво війни» відомо, що хто менше помиляється, той - перемагає.
Цивільне населення Донеччини, яке за 10 років війни у краї ще не поїхало звідти, скоріше за все очікують саме війська “оркостану”. Тому вбивати все українське військо поміж териконів - точно не варто. Одночасно - місцева влада Мирнограду та Покровська могли б активніше будувати оборонні споруди навколо цієї агломерації. Гроші з бюджету виділені, але не вистачає організації в спорудженні фортифікаційних засобів. Техніка комунальна в місті є, час її мобілізувати на перетворення міста на фортецю.
Обережний прогноз: генерал Сирський готує ворогу неприємний сюрприз, що призупинить наступ. Скоріше він буде з півночі Донеччини. Чекати залишилось недовго.
В.Головченко.
Немає коментарів: