Це питання все частіше повстає в головах багатьох українців.
Війна принесла на нашу землю багато страждань та втрат. Фізично постраждали інфраструктура економіки та купа соціальних будівель типу шкіл, лікарень, садочків для дітей.
Як все відбудовувати?
Чи будувати нове?
Ця дилема стоїть перед Україною та конкретними містами Півдня. Відповідальні персони "тягнуть" з рішеннями. Хоча, найбільш жадібні ні хвилини не "тормозят": "звісно - все відбудуємо"!
У Миколаєві в мікрорайоні Корабельного району з 3-х шкіл постраждали дві. Але навіщо тепер обидві відбудовувати, коли учнів лише на одну школу?
Подібних прикладів на кожному кроці. Радянські норми, зав'язані на побудові мілітарної економіки точно не мають працювати по закінченню російсько-української війни.
Так як і централізоване розподілення електроенергії має набути осучаснення. Багато що треба змінити в побудові фундаменту організації життя, та праці України.
Тепер про це варто дискусію вести. Не обов'язково з нав'язуванням стереотипів. Мабуть, не тільки в соцмережах та медіа, але й поміж людей. Питати в союзників. Навіщо?
А для того, щоб мотивувати українців модернізувати власне життям. Бо ресурси не весь час будуть необмежені. Як та сама прісна вода!
Знову до болючої проблеми півмільйонного Миколаєва. Зрозуміло, що кількість та якість води на людину в нашому південному місті варто нарощувати. Як? Є різні сценарії. Але зрозуміло вже головне: виробництва (по типу бокситів на МГЗ) з використанням прісної води - варто обмежити! З причини - відсутності зайвої вологи.
Кількість поверхонь на вулицях міста, які нагріваються сонцем - варто скорочувати! А не вкладати нові й нові квадратні метри бетонної плитки, яку так полюбляє теперішній міський голова!
І це - лише найбільш кричущі приклади, які варто взяти до уваги при складанні плану дій.
Залучення людських ресурсів, стає найбільш складною менеджерською загадкою у Миколаєві. Тих самих водіїв громадського транспорту не вистачає вже. Вирішувати її в межах міста і тільки кадровими службами - створювати чергову ілюзію.
А здоровий глузд має допомогти відповісти на запитання: а якою має бути транспортна інфраструктура в місті? Перевізка пенсіонерів та іншого льотного контингенту між базарами, мабуть - не потрібна соціальна функція, на яку витрачаються кошти всієї громади! Має змінитись маршрутна сітка, графіки роботи тролейбусів, трамваїв. До заводів тепер ніхто "по гудку" не поспішає!
Не варто робити все як позавчора.
І не варто лише оптимізувати. Краще відповісти на запитання: відбудовувати, чи будувати по-новому наш Миколаїв.
В.Головченко,
4-те покоління народжених у родині в Миколаєві.
Немає коментарів: