Якщо подивитися на результати рейтингу спеціальностей у вишах за кількістю поданих заяв, у 2024 році маємо невелику революцію. Звісно, п’ятірка лідерів виглядає традиційно: найбільше заяв на «Психологію» (49 782 заяви), «Менеджмент» (47 813), «Філологію» (44 663), «Право» (40 265) та «Комп’ютерні науки» (33 121).
Психологія вперше за багато років стала лідером рейтингу. Що б не говорили академічні фахівці та батьки абітурієнтів, які обрали технічний профіль, ця галузь нині потребує великої кількості фахівців і надалі потребуватиме ще більше. І дуже б хотілося, щоб це були саме кваліфіковані професіонали, а не фахівці, які завершили один або декілька короткотермінових курсів онлайн і вважають себе готовими до співпраці з клієнтами.
Знов-таки ми маємо оцінити динамічні зміни серед інших учасників рейтингу. Так, порівняно з минулим роком дещо зменшилася кількість охочих здобувати освіту за спеціальностями «Право» (подано на 17 тис. заяв менше порівняно з 2023-м), «Комп’ютерні науки» (подано майже на 10 тис. заяв менше) та «Інженерія програмного забезпечення» (подано майже на 7 тис. заяв менше).
Про «переліміт» фахівців з права упродовж десяти років не говорив хіба що ледачий, держава, реагуючи на запит ринку, постійно зменшувала кількість бюджетних місць на юридичні спеціальності. І ось маємо перші зміни. Можливо, активне застосування інструментів ШІ в обробленні рутинних юридичних документів зробить тренд на скорочення юридичних робочих місць постійним. Як скорочення ринку праці ІТ зменшило популярність комп’ютерних наук серед абітурієнтів.
Негативні тренди, що вже третій рік поспіль супроводжують ситуацію на ринку праці розробників — скорочення кількості вакансій, стабільна (а іноді й скорочена зарплата) без звичних уже щопіврічних переглядів, домінування нетехнічних вакансій на кшталт маркетологів та фахівців з продажу.
Усе це сприяло тому, що абітурієнти та фахівці початкового рівня зняли рожеві окуляри. Ми вже наголошували на тому, що багато серед тих, хто намагався «увійти в ІТ», припинили ці спроби і на ринку стало менше таких кандидатів. Тепер і студенти не так активно готові долучатися до галузі, що не демонструє більше яскравих та привабливих перспектив.
Поки майбутні бакалаври розглядають можливість вступити на бюджет, маємо другий рейтинг — цього разу це найпопулярніші спеціальності у коледжах України.
Серед найменш популярних спеціальностей — «Хімія» (48 заяв), «Відновлювані джерела енергії та гідроенергетика» (36), «Мікро- та наносистемна техніка» (27), «Історія та археологія» (16) та «Суднобудування» (14).
Освіта за кордоном
Окрім розподілу за майбутніми професіями, звернімо увагу на те, що загальна кількість абітурієнтів з року в рік зменшується. Цього року вступники на основі базової загальної середньої освіти подали 161 571 заяву, а вступники на основі повної загальної середньої освіти — 115 339 заяв. Не варто згадувати дані піввічної давнини, коли народжуваність була у рази вища, але ще декілька років тому кількість поданих заяв була більша.
Джерело: Міністерство освіти та науки УкраїниКовід та війна скоротили число абітурієнтів, а останні три роки кількість абітурієнтів стає меншою через те, що багато дітей перебувають за кордоном і обирають навчання там.
Цей тренд не новий, кількість українських студентів у Польщі, що є найпривабливішою країною для навчання, за останні 10 років зростала в рази. За даними польських дослідників, у 2019 році у Польщі було понад 39 тис. студентів з України, що становило половину всіх іноземців, які навчаються в університетах. А після початку повномасштабної війни кількість зросла до 48 тис і у 2022-2023 навчальному році становила майже 47% усіх іноземних студентів. З них 60% почали навчання на першому курсі. Більшість обрали Варшаву чи Краків.
Ми провели анонімне опитування школярів декількох київських шкіл та ліцеїв і виявили, що натепер цей тренд має місце не тільки серед дорослих, які вирішили здобути освіту, а й серед молодих. І не тільки серед тих, хто виїхав, але й серед тих, хто навчався в Україні.
В яких країнах обрали навчання абітурієнти
Таким чином, українським вишам, які не завжди готові конкурувати із західними, доведеться або швидко оптимізувати навчальний процес (щонайменше зробити достатню кількість укриттів належної якості, не кажучи вже про своєчасність та адаптованість до поточних реалій системи знань, що надають у виші), або бути готовими до того, що студенти (та їхні гроші, наприклад, у вигляді грантів чи плати за контракт) так і не дістануться до університетського бюджету.
Нині студенти уже не живуть захмарними очікуваннями — у своєму виборі вони чекають на навчання, що дасть перспективу та можливість заробітку. Ніхто не каже про те, що треба нехтувати покликанням — за ним почесне третє місце. Але прагматичність все-таки на перших місцях.
Чим керувалися при виборі
І саме ця прагматичність зумовить скорочення кількості навчальних закладів, попри те що Держслужба зайнятості намагатиметься додати до освіти перекваліфікацію дорослих фахівців та активніше залучатиме роботодавців до співпраці. Бюджет не буде підтримувати ті навчальні заклади, єдиною цінністю яких буде славетне ім’я або наукові надбання минулого. Нинішні зміни у ректоратах НАУ та НТУУ КПІ — яскравий приклад цього.
Якщо ми хочемо утримати молодь, з кожним роком зробити це буде дедалі важче.
1
Демографічно дітей щороку стає менше. Не кажучи про кризове скорочення останніх 3-5 років, народжуваність, а отже, відсоток молоді зменшується. За роки незалежності він скоротився майже удвічі. Тому меншає як школярів, так і студентів. І цей тренд не зміниться у наступні 10 років.
2
Багато підлітків зараз навчаються поза Україною і їм уже легше та зручніше отримати освіту як продовження навчання у школі (та ще й, можливо, на пільгових умовах). Перспектива отримати диплом європейського зразка і здобути більш дотичні до поточних реалій життя знання та навички (не кажучи вже про зарплату) — неабияка перевага.
3
Ті, хто повернувся, надто мобільні, тому, розчарувавшись у поточному рівні української освіти або у безпеці її отримання, «проголосують ногами».
4
Українські батьки теж за безпеку навчання своїх дітей. Тому вони бувають досить наполегливі у своєму проханні вибрати виш за кордоном. Як бачимо, не завжди діти слухаються, але прислухаються.
Хто приймав рішення
Таким чином, українським вишам, які не завжди готові конкурувати із західними, доведеться або швидко оптимізувати навчальний процес (щонайменше зробити достатню кількість укриттів належної якості, не кажучи вже про своєчасність та адаптованість до поточних реалій системи знань, що надають у виші), або бути готовими до того, що студенти (та їхні гроші, наприклад, у вигляді грантів чи плати за контракт) так і не дістануться до університетського бюджету.
Нині студенти уже не живуть захмарними очікуваннями — у своєму виборі вони чекають на навчання, що дасть перспективу та можливість заробітку. Ніхто не каже про те, що треба нехтувати покликанням — за ним почесне третє місце. Але прагматичність все-таки на перших місцях.
Чим керувалися при виборіІ саме ця прагматичність зумовить скорочення кількості навчальних закладів, попри те що Держслужба зайнятості намагатиметься додати до освіти перекваліфікацію дорослих фахівців та активніше залучатиме роботодавців до співпраці. Бюджет не буде підтримувати ті навчальні заклади, єдиною цінністю яких буде славетне ім’я або наукові надбання минулого. Нинішні зміни у ректоратах НАУ та НТУУ КПІ — яскравий приклад цього.
Молодь важко утримати
Якщо ми хочемо утримати молодь, з кожним роком зробити це буде дедалі важче.
1
Демографічно дітей щороку стає менше. Не кажучи про кризове скорочення останніх 3-5 років, народжуваність, а отже, відсоток молоді зменшується. За роки незалежності він скоротився майже удвічі. Тому меншає як школярів, так і студентів. І цей тренд не зміниться у наступні 10 років.
2
Багато підлітків зараз навчаються поза Україною і їм уже легше та зручніше отримати освіту як продовження навчання у школі (та ще й, можливо, на пільгових умовах). Перспектива отримати диплом європейського зразка і здобути більш дотичні до поточних реалій життя знання та навички (не кажучи вже про зарплату) — неабияка перевага.
3
Ті, хто повернувся, надто мобільні, тому, розчарувавшись у поточному рівні української освіти або у безпеці її отримання, «проголосують ногами».
4
Українські батьки теж за безпеку навчання своїх дітей. Тому вони бувають досить наполегливі у своєму проханні вибрати виш за кордоном. Як бачимо, не завжди діти слухаються, але прислухаються.
Хто приймав рішенняЯкість навчання у вишах та співвідношення ціни та якості теж болюче питання. Попри те що вартість навчання переглядається щороку (і майже завжди підвищується), це не завжди означає оновлення технічної бази або осучаснення підходів викладачів.
Друга іпостась попереднього пункту — сприйняття батьками та абітурієнтами «адептів» вищої освіти. Те, куди батьки вкладають гроші за навчання, іноді викликає багато питань.
Так, за даними дослідження YouСontrol, найбільший загальний дохід за даними фінансової звітності (тобто увесь дохід, який отримує приватний виш за результатами операційної, інвестиційної та фінансової діяльності) у 2023 році згенерував ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» — понад 578 млн грн. Доходи МАУП у 2023-му приросли на 102% у порівнянні з 2021 довоєнним роком.
Вартість навчання на денній формі бакалаврату стартує від 30 500 грн за рік. Найдорожче вартує навчання на аспірантурі за спеціальністю «Право» — 120 000 грн за рік.
На другому місці Український католицький університет (УКУ), він надбав 411 млн грн загального доходу, що удвічі більше у порівнянні з 2021 роком.
Трійку лідерів закриває Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці II з міста Берегового. У 2023-му він отримав понад 327 млн грн.
Четверте місце у списку — Київський університет культури (КУК) із 297,7 млн грн загального доходу, що на 54% більше, а ніж у 2021-му.
Пʼятірку лідерів закриває перший приватний заклад вищої медичної освіти — Київський медичний університет. Його загальний дохід у 2023-му був на 12% більше, а ніж у 2021-му, — 282,6 млн грн.
Тож постає закономірне запитання — чому у п’ятірці лідерів лише один заклад може пишатися сучасним рівнем освіти та чому в інші виші батьки охоче несуть гроші? Одна з відповідей — активна рекламна кампанія не тільки на спеціалізованих ресурсах, але і на популярних телеграм-каналах, у тік-току тощо.
Розібратися у реаліях ринку праці не під силу дорослим фахівцям. Тож не дивно, що молодь розуміє лише, який фах обрати на наступні роки для навчання. Але незнання того, ким та де будеш працювати, стає підґрунтям для розчарувань, до очікувань, що не справдилися. Іноді це розчарування від того, що у виші викладачі говорили, що «з таким дипломом закидають грошима», а роботодавець після тестування реальних знань та навичок пропонує копійки.
І це ще один крок до того, аби отримувати більшу зарплату та ще й за більш зрозумілими та прозорими правилами — за кордоном, хоча не завжди за дипломом.
Про майбутню роботу за фахом
Отже, вступна кампанія сформувала певний пул новачків, які долучатимуться до вищої освіти та можуть стати елітою наступного покоління. Щороку їх меншає, тому вони стають дедалі більш важливими та цінними для нас.
Нам варто зрозуміти, що ми мусимо навчатися паралельно з ними. Навчатися того, як ефективно та якісно вчити їх важливого та корисного. Як долучати до реальних професій та адаптувати до практики. Академічне навчання за пожовклими від старості конспектами відірване від реалій та програма, яка застаріла років 10 тому, — це точно програшний варіант. А другого шансу у нас точно не буде.
Трійку лідерів закриває Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці II з міста Берегового. У 2023-му він отримав понад 327 млн грн.
Четверте місце у списку — Київський університет культури (КУК) із 297,7 млн грн загального доходу, що на 54% більше, а ніж у 2021-му.
Пʼятірку лідерів закриває перший приватний заклад вищої медичної освіти — Київський медичний університет. Його загальний дохід у 2023-му був на 12% більше, а ніж у 2021-му, — 282,6 млн грн.
Тож постає закономірне запитання — чому у п’ятірці лідерів лише один заклад може пишатися сучасним рівнем освіти та чому в інші виші батьки охоче несуть гроші? Одна з відповідей — активна рекламна кампанія не тільки на спеціалізованих ресурсах, але і на популярних телеграм-каналах, у тік-току тощо.
Розібратися у реаліях ринку праці не під силу дорослим фахівцям. Тож не дивно, що молодь розуміє лише, який фах обрати на наступні роки для навчання. Але незнання того, ким та де будеш працювати, стає підґрунтям для розчарувань, до очікувань, що не справдилися. Іноді це розчарування від того, що у виші викладачі говорили, що «з таким дипломом закидають грошима», а роботодавець після тестування реальних знань та навичок пропонує копійки.
І це ще один крок до того, аби отримувати більшу зарплату та ще й за більш зрозумілими та прозорими правилами — за кордоном, хоча не завжди за дипломом.
Про майбутню роботу за фахомСумний підсумок
Отже, вступна кампанія сформувала певний пул новачків, які долучатимуться до вищої освіти та можуть стати елітою наступного покоління. Щороку їх меншає, тому вони стають дедалі більш важливими та цінними для нас.
Нам варто зрозуміти, що ми мусимо навчатися паралельно з ними. Навчатися того, як ефективно та якісно вчити їх важливого та корисного. Як долучати до реальних професій та адаптувати до практики. Академічне навчання за пожовклими від старості конспектами відірване від реалій та програма, яка застаріла років 10 тому, — це точно програшний варіант. А другого шансу у нас точно не буде.
Тетяна Пашкіна.
Від редакції: ми також побачили 15306 заяв на бакалаврат "Журналістика" при тому, що в один з львівських університетів на цей фах подали документи на вступ більше ніж в 4 київських.
Геть здивувало більше 300 заяв на журналістику в Прикарпатський університет у Франківську.
Немає коментарів: