Все частіше вітчизняні програми антикорупції, яки створюються по західним лекалам не спрацьовують. Християнська мораль серед вихованців пострадянського атеїстичного суспільства та ще й незаможного, не стає запобіжником від банального обкрадання сусідів. Пам'ятаєте, як за совка один перед іншим вихвалялись коли діставав щось? Для молоді поясню: в еру дефіциту поцупити щось з виробництва чи офісу не було чимось ганебним. Те що “по-блату” діставалось скоріш за все було вкрадене… Масштаби крадівництва в країні рад були - величезні! Навіть в фольклорі це явище знайшло відбиток: все навколо колгоспне, все - моє… Корені сьогоднішньої корупції у тій епосі, коли вкрасти в ближнього - було раціональним вибором. Бо як не вкрадеш - можеш банально не вижити. Ось довіра й "відлетіла" з України.
Під час війни ті хто був трохи ближче до ресурсів почали згадувати вовчі правила. Корупція не зменшилась, а розквітла. Антикорупційні органи не встигають викривати та до суду спрямовувати різноманітні справи. Сотні команд журналістів-розслідувачів намагаються привернути суспільну увагу до розквіту ганебного явища.
Намагаються вкрасти не генератори, так будматеріали.
Спробуємо зайти з іншого боку!
Моральний простір ґрунтується на довірі. Довіру до кожної людини виховують з дому, школи, сусідства. Як відносини базуються на відкритості, довірі - то й людина буде їх сповідувати. Моральний простір особи це завжди комбінація мотивів й ситуацій. Коли невизначеність майбутніх обставин тяжіє, то раціональний розрахунок може загальну культуру затьмити.
А може виховання культури довіри зможе забезпечити зниження корупційних проявів?
Звернулись ми до теоретичної роботи “Соціальний капітал” видатного польського соціолога Пйотра Штомпка, щоб знайти обґрунтування умов, які сприяють виникненню культури довіри.
Буде дуже цікаво спостерігати за результатом співпраці представників Королівства Данії (суспільства високої довіри) та Миколаєва, де низька культура довіри. Відновлення після воєнних втрат обіцяють великі об'єми грошей та інших ресурсів. Невже з ними буде як з трубами для водогонів у 2023 та крупами у 2022?
Чи все ж таки відкритість налагодить довіру в суспільстві міста. Тільки не варто “ставити” в комунікаціях на колоніальний месенджер “телеграм”.
Спробуємо зайти з іншого боку!
Моральний простір ґрунтується на довірі. Довіру до кожної людини виховують з дому, школи, сусідства. Як відносини базуються на відкритості, довірі - то й людина буде їх сповідувати. Моральний простір особи це завжди комбінація мотивів й ситуацій. Коли невизначеність майбутніх обставин тяжіє, то раціональний розрахунок може загальну культуру затьмити.
А може виховання культури довіри зможе забезпечити зниження корупційних проявів?
Звернулись ми до теоретичної роботи “Соціальний капітал” видатного польського соціолога Пйотра Штомпка, щоб знайти обґрунтування умов, які сприяють виникненню культури довіри.
- Нормативна згуртованість. (У 2022-му саме вона допомогла Миколаєву вистояти).
- Міцність соціального порядку (тривалість й незмінність мережі груп впливу). З цим - проблема. Навіть депутата з 3-ма каденціями від одної партії важко в міськраді відшукати.
- Прозорість (транспарентність) суспільної організації.
- Звичайність “як удома”.
- Відповідальність людей та інституцій.(відсутність або неефективність притягання до відповідальності). Імпічмент міському голові Сенкевичу ні на що не вплинув, змінилось тільки декілька виконавців.
- Характеристики мережі відносин, в яку входить індивід.
Буде дуже цікаво спостерігати за результатом співпраці представників Королівства Данії (суспільства високої довіри) та Миколаєва, де низька культура довіри. Відновлення після воєнних втрат обіцяють великі об'єми грошей та інших ресурсів. Невже з ними буде як з трубами для водогонів у 2023 та крупами у 2022?
Чи все ж таки відкритість налагодить довіру в суспільстві міста. Тільки не варто “ставити” в комунікаціях на колоніальний месенджер “телеграм”.
В.Головченко.
Немає коментарів: