вівторок, 13 серпня 2024 р.

Де ті миколаївські турбіни?

Турбіна на 17 мВт

 

З середині 50-х років минулого сторіччя в Миколаєві будували газопоршневі судові турбіни. Радянський військовий флот, змагаючись у швидкості в океані переходив з вугілля на інши види палива, тому завод Заря побудували за декілька кілометрів від тодішньої межі міста. До 2-х миколаївських корабелень - близька - 10 км. Тут почалась ера виробництва високоефективних силових судових газових турбін.

З лютого 24-го це миколаєвське виробництво стало  мішенню для російських агресорів. 

Але!

Сьогодні, коли війна триває й переміщується в енергетичну площину, миколаївські турбіни, які доречі "працюють" тепер не тільки во флоті Індії, а на всіх газопроводах РФ - вкрай необхідні.

Мобільне живлення електроенергією міст можливо забезпечити з використанням цих газових турбін. Їх ефективність - значно вище вугільних ТЕЦ. 

Нічого не чули від міністерства енергетики України?

Чи Кабміну, з приводу організації робіт по випуску вітчизняної енергетичної апаратури?

І я не чув.

Проте, по всіх містах, де знищена інфраструктура енергетики почалась тендерна метушня. Закуповують газопоршневі агрегати головних конкурентів Зорі з США та Великої Британії. Та різного роду когенераційних машин для вироблення тепла та електрики.

Навіщо?

Ну щоб взимку не замерзнути й свічки не палити. А що миколаївські виробничники?

Їх менеджери в чергове демонструють неквапливість.

Невідомо як реалізується меморандум о співпраці з турецько-підданим Байрактаром, який був підписаний щодо продукції Зорі напередодні вторгнення. І де чисельні лобісти конверсії цього машинобудівного комплексу?

Короче, одні запитання...

Виконати замовлення на енергетичні агрегати для українських міст та виробництв GE чи Siemens - зможуть. А чи є спроможність Зоря-Машпроєкт з Миколаєва "виштовхнути" за прохідну хоч одну (1) турбіну? 

В.Головченко.



Немає коментарів: