The Economist написав статтю, чи може Гаріс перемогти в одному з ключових штатів (Мічіган) без підтримки арабів-виборців. На мій суб'єктивний погляд, це - величезна дикість, коли етнічне походження громадян впливає на їхній вибір. Це фактично нівелює взагалі такий важливий момент, як конкуренцію ідей в програмах кандидатів (вони в першу чергу про внутрішні виклики США). Умовно, можна поважати свої корені, але ти або американський громадянин, або - ні.
Звісно, можна тоді сказати, а чого тоді виборці українського походження топлять за того кандидата, хто активніше підтримуватиме Україну. І тут є досить проста відповідь: ми не є агресорами у війні, так само, як і Ізраїль не починав війну в Газі (хоча методи ведення війни Ізраїлем справді викликають питання). Тим не менш, підтримувати допомогу жертвам агресії, це, в першу чергу, підтримка цивілізаційного принципу гуманізму. Тому не дивно, що адміністрація президента Байдена підтримувала Україну та Ізраїль, ба більше, навіть частина «оцивілізованих» росіян бажають перемоги Україні в першу чергу через те, що на нас напали.
Як енергійне лівацтво демократів подарує Трампу перемогу?
Ще минулого року я писав своєрідну оглядову статтю, де наводив соціологічні дані, які говорять, що значна частина (більшість) американців тяжіє до більших економічних свобод та зменшення впливу федерального уряду. В цілому, хоч і з певними труднощами та викликами, але США все ще про-капіталістична та демократична країна. Тому, надлишкова гра вліво з боку Гаріс несе для її президенства ризики.
Крім справді цікавих запропонованих нею політик, які розширюють підтримку сімей з новонародженими дітьми (списання частини податків, підтримка для купівлі нерухомості) є й дещо “веселі”, які, по праву, Трамп назвав “комуністичними”, а саме, державне втручання в ринкові механізми шляхом контролю цін. Ба більше, популізм, а саме перенесення відповідальності за зростання цін на злих капіталюг, що наживаються на бідному американському виборцю.
На щастя, шизів, які готові викинути сучасний підручник з макро на смітник навіть серед демократів мало. Тому, колишній працівник адміністрації Обами економіст з Гарварду в The New York Times так прокоментував цю ідею Гаріс показавши їй, як працює ринок: “В минулому році ціни на яйця виросли, бо їх було не так багато на ринку, і це вплинуло на зростання виробництва яєць”. Себто, ринок себе балансує координуючи ціновим механізмом економічних агентів: коли попиту багато, ціни ростуть, коли попит падає ціни зменшуються. Це дає сигнали виробникам, як переналаштувати своє виробництво чи куди направити інвестиції. Цей зворотній зв'язок є основою успіху ринкової економіки.
Натомість, Гаріс пробує просувати ідею відверто лівого крила Демократичної партії, яке полюбляє ігнорувати реальність. Причиною появи ідей про контроль цін у Демократів є інфляція, яка захлинула США після Пандемії. Але в чому причина інфляції? Одна з них - збій ланцюгів поставок, який міг поглибитись через регулювання ринку перевезень в США, про що я писав раніше. Засильний бюджетний стимул (1400 дол для фіз осіб) зіграв важливу роль у підтримці не допустивши “шоку попиту”, але при цьому уряд не підтримав виробника і допустив “шок пропозиції”, що запустило інфляцію. Простими словами, інфляція в США виникла не через злих капіталюг, а через цілий ряд факторів, де уряд зіграв не останню роль.
Епілог. Надіюсь Гаріс не буде скочуватись до крайньо лівих, бо тоді виборці можуть закрити очі на “авторитарні замашки” Трампа і віддати йому перемогу.
Конкретика.
Немає коментарів: