26 липня стартували літні Олімпійські ігри у Франції. Росію, як і Білорусь, не допустили до участі через агресію проти України. Проте допустили спортсменів цих країн під нейтральним статусом. Москва, демонстративно образившись на організаторів, відмовилася від показу Олімпіади. Але попри те, що пропагандисти закликали свою аудиторію ігнорувати Олімпіаду, вони ж детально її висвітлювали.
Центральний меседж пропаганди — у Парижі культивуються псевдоцінності. А основні наративи, які поширюють дезінформатори, — колапс із транспортом і їжею, прояви расизму, жахлива криміногенна ситуація, брудна вода в Сені, де “плавають фекалії”. Затаврували й перформанс під час відкриття Ігор: “Свобода организаторов мероприятия переросла во вседозволенность и бесовщину”.
Для участі вони мали виконати низку умов і пройти кваліфікаційний відбір.
Росія вирішила відмовитися від показу Олімпіади. Москва демонстративно образилася на організаторів Ігор і вдає, ніби не розуміє, чому Міжнародний олімпійський комітет карає країну. Росіяни вкотре вказують на лицемірство Заходу, який допустив до участі Ізраїль, попри те що євреї чинять геноцид проти арабів: “К израильским спортсменам не приняли никаких мер”.
Пропагандисти заявляють, що “спорт вне политики”, тому РФ має право брати участь у змаганнях: “Попран сакральный для многих поколений принцип «спорт вне политики». Вопреки заявлениям официальных лиц во Франции о стремлении к многообразию и свободе самовыражения, несогласных демонстративно и показательно подвергают санкциям”.
Проте кліше про спорт, який у Росії нібито поза політикою, не проходить перевірку реальністю. Спортивні клуби і змагання фінансуються державними структурами, а російські спортсмени часто підтримують війну і є представниками російських силових інституцій, роблять відкриті або завуальовані політичні заяви, беруть участь у пропагандистських заходах і політичних подіях. Наприклад, були представниками Путіна на так званих президентських виборах цього року.
Перед відкриттям Олімпіади російські пропагандисти заявляли про необхідність ігнорувати подію, виступали проти її трансляції на російському телебаченні, агітували за мінімізацію будь-яких згадок про Ігри. Кремлівська машина пропаганди вже має такий досвід. Наприклад, під час футбольних змагань росіяни не показують матчі зі збірною України, прямий ефір не такий уже й прямий, а відбувається із секундними затримками, щоб встигнути вирізати негативні моменти або приглушити різні скандування, наприклад кричалку про Путіна.
У реальності, попри заклики до аудиторії ігнорувати Олімпіаду, пропаганда детально її висвітлює.
Насамперед дезінформатори демонструють та описують скандали і негаразди. Коментатори припустилися помилки, представляючи команду, — кожен простий росіянин має дізнатися про цю “сенсацію”: “Когда сборная Южной Кореи проплывала на корабле по Сене, франкоязычный и англоязычный дикторы объявили ее как команду КНДР”. В організаторів Ігор виникли проблеми з логістикою — про це також росіяни мають знати до останньої деталі.
Росія вирішила відмовитися від показу Олімпіади. Москва демонстративно образилася на організаторів Ігор і вдає, ніби не розуміє, чому Міжнародний олімпійський комітет карає країну. Росіяни вкотре вказують на лицемірство Заходу, який допустив до участі Ізраїль, попри те що євреї чинять геноцид проти арабів: “К израильским спортсменам не приняли никаких мер”.
Пропагандисти заявляють, що “спорт вне политики”, тому РФ має право брати участь у змаганнях: “Попран сакральный для многих поколений принцип «спорт вне политики». Вопреки заявлениям официальных лиц во Франции о стремлении к многообразию и свободе самовыражения, несогласных демонстративно и показательно подвергают санкциям”.
Проте кліше про спорт, який у Росії нібито поза політикою, не проходить перевірку реальністю. Спортивні клуби і змагання фінансуються державними структурами, а російські спортсмени часто підтримують війну і є представниками російських силових інституцій, роблять відкриті або завуальовані політичні заяви, беруть участь у пропагандистських заходах і політичних подіях. Наприклад, були представниками Путіна на так званих президентських виборах цього року.
Перед відкриттям Олімпіади російські пропагандисти заявляли про необхідність ігнорувати подію, виступали проти її трансляції на російському телебаченні, агітували за мінімізацію будь-яких згадок про Ігри. Кремлівська машина пропаганди вже має такий досвід. Наприклад, під час футбольних змагань росіяни не показують матчі зі збірною України, прямий ефір не такий уже й прямий, а відбувається із секундними затримками, щоб встигнути вирізати негативні моменти або приглушити різні скандування, наприклад кричалку про Путіна.
У реальності, попри заклики до аудиторії ігнорувати Олімпіаду, пропаганда детально її висвітлює.
Насамперед дезінформатори демонструють та описують скандали і негаразди. Коментатори припустилися помилки, представляючи команду, — кожен простий росіянин має дізнатися про цю “сенсацію”: “Когда сборная Южной Кореи проплывала на корабле по Сене, франкоязычный и англоязычный дикторы объявили ее как команду КНДР”. В організаторів Ігор виникли проблеми з логістикою — про це також росіяни мають знати до останньої деталі.
Найбільше гнівних нападок Олімпіада дістала від пропагандистів після церемонії відкриття. На церемонії виступили відомі французькі дреґ-артисти. Це люди, переважно чоловіки, які вбираються в дреґ — одяг, який зазвичай носить протилежна стать. Під час виступу вони часто поводяться перебільшено жіночно, а в їхніх образах є перебільшені риси, наприклад макіяж і накладені вії, що дає змогу досягти комедійного, драматичного чи сатиричного ефекту.
Дреґ зазвичай повʼязують із гей-культурою і ЛГБТК-спільнотою, однак ним займаються не тільки чоловіки. Крім того, існує небінарний дреґ, коли відкидають поділ на чоловіче і жіноче.
Артисти показали “Тайну вечерю” — фреску Леонардо да Вінчі, на якій зображені Ісус Христос з апостолами та їхнє скорботне застілля ввечері перед самим розпʼяттям.
Російські дезінформатори вирішили, що це зовсім не православненько, і заявили про глумління над христианством: “Одним из главных перфомансов Олимпиады стало ЛГБТ-глумление над святым для христиан сюжетом — Тайной вечерей, последним ужином Христа. Апостолов изображали трансвеститы. Видимо, в Париже решили, раз олимпийские кольца разноцветные, можно всё превратить в один сплошной гей-парад”.
Тexty.org.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар