Ще у чистий четвер квітня 2015 року депутати парламенту України ухвалили закон про очищення топоніміки та міст від спадщини комуністичного та тоталітарного ладу. Явно запізніле було рішення. Демони майже 100 років морально і фізично знущалися з народу України і якби не військовий і цивілізаційний конфлікт з російським світом у Криму та на Донбасі, то цього рішення могло б не бути. Бо "балом правили" нащадки партноменклатури й замасковані агенти Москви.
Люстрації по політичному уподобанню так й не відбулись.В кожному наступному місті Півдня 5-та колона була чисельна й медійна. Особливо це стало помітно після окупації Херсону, де гауляйтером відразу став багаторічний мер та депутат ВР.
Навіть тепер, коли вже сплив час згідно з законами на зміну топонімічних назв, органи міського самоврядування Миколаєва, Одеси, Первомайська майже усунулись від рішення. А коли голови воєнних адміністрацій прийняли за них рішення, як в Одесі - підняли бучу в ворожому месенжері. Що це?
Бажання себе спозиціонувати? А може надіслати на ворожу сторону "сигнал". Бо в унісон з незгодним міським головою Одеси затеревенили пропагандисти на москві.
І хоча й раніше говорили про очевидне, що бренд - якір, від ворожого пропагандиста-дизайнера Одесі вже не личить, бо логотип - маркування. Багато хто не бажав позбавлятись цього образу. І радили, мабуть, депутатам, меру.
Тепер вже всім зрозуміло що патріотичної стратегії та позиціювання в Одеси - немає. Бла-бла про деколонізацію не тягне навіть на маскувальні дії.
Хто б сперечався, але я давно і точно розробляю стратегії, формулюю місії для компаній, бізнесів, територій, тож впевнений, що емблему від легкового автомобіля не можна "клеїти" на тягач!
Що Миколаївська область?
Ким себе бачать земляки?
Тут на відміну від Одеси значно більше жертв та знищенних будинків та промислових об'єктів. Люди можуть і не усвідомлювати, але вибір вектора розвитку робити потрібно, виходячи в першу чергу з бажання перспектив.
Позитивно, що ініціатива в тому числі брендування виходить від молодих людей: їм тут жити та працювати, дітей народжувати. Ось тільки не треба робити помилок колишніх правителів, які до "фундаменту все розвалимо, а потім..."
Цілком справедливо з усіх поглядів, що декомунізація приходить на нашу землю. Варварське осквернення пам'яті, храмів, історичних фактів та топонімів, винищення мільйонів живих людей – багаж, який точно не потрібний молодим!
Вони не читали Ільфа та Петрова, а тим паче - Паустовського. Не варто волати за вимарані прізвища партійних письменників. Не всіх ще прибрали з вулиць.
Кому прикро, за свою комсомольську, партійну юність - пропоную сходити посадити дерево, бажано плодове та поливати його, доглядати на згадку про особисте за комуністичних часів. Хоч користь буде! Можна парк розбити під назвою "Як молоді ми були?.." – продаю назву!
За 10 років без муляжу Леніна на площі магістрату в Миколаєві точно не погіршало.
І не треба лити крокодилові сльози про поваленого боввана. Час дуже чітко вказав комунізму на місце цій ідеології, на узбіччі цивілізації. Якщо ми хочемо якнайшвидше вибратися з боргових проблем, важливо цілеспрямовано рухатися вперед. Будувати найсучасніші дороги, тому що старі часи розвиненого соціалізму вже непридатні для нових автомобілів, виробляти найкращі сорти овочів, фруктів і винограду, розводити високоцінних овець і писати найпопулярніші комп'ютерні програми. Але для цього дуже важливе позиціонування краю. Воєнні обставини - важливі. Але бій за море Україна вже виграла. Стратегія без урахування географії, так само кульгатиме, як і план розвитку без чіткого позиціонування. І вже якщо Миколаїв – місто колиска не лише флоту, а будь-якого наступного роду людської діяльності: спорту, науки, культури, літератури, бізнесу, інженерії, то область точно не може залишатися другорядною. Зупинили прорив ворога на захід у 2022. Відбудуємо нове місто.
Амбіції – рухають прогрес та збільшують результати.
Це і має відображати і стратегічний план розвитку області до 2030-го року, який має нарешті народитися у надрах громади, та бренд, який розповість усьому світу, чим буде наш край!
В.Головченко.
PS Для багатьох миколаївців війна дала шанс дізнатись як в інших краях живуть. Повертаючись кожна чи кожний додає якісних сенсів міському середовищу. Варто ініціативу всіх підтримати.
Немає коментарів: