20 липня в Києві митці, архітектори та дослідники представили 25 ідей меморіальних проєктів, які вшановують пам’ять про війну в Мощуні, Чернігові, Харкові та Одесі. Презентація відбулася в рамках Лабораторії практик меморіалізації — освітньо-дослідницького проєкту з пошуку мови пам'ятання російсько-української війни.
Протягом півроку, з березня по липень 2024 року, платформа культури пам'яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво та Громадська організація «Музей сучасного мистецтва» реалізовували Лабораторію практик меморіалізації, яка проходила у два етапи. Теоретична частина передбачала роботу зі світовим та українським досвідом меморіалізації та обговорення завдань у групах. Практична частина включала експедиції на місця вшанування пам’яті про події російсько-української війни для створення ідей меморіальних проєктів.
«Війна провокує створення нової мови меморіалізації. Ми хотіли об’єднати різних людей, які працюють з пам’яттю: художників, архітекторів, музейних представників, викладачів, дослідників, представників громад. Як представники професійної спільноти ми маємо виходити зі своєї бульбашки та шукати спільну мову з людьми, в життєвому просторі яких з’являтимуться меморіали, — кажуть кураторки лабораторії Оксана Довгополова, Катерина Семенюк, Ольга Балашова і Юлія Гнат. — Важливо, що це не меморіали, втілення яких уже погоджено. Хоч ми й сподіваємося на подальший розвиток проєктів, перш за все це спільний пошук сенсів — маленький крок у створенні нової меморіальної мови. Ми не можемо вирішити всі проблеми, але можемо для початку запропонувати ідеї до обговорення».
Обрані локації в Мощуні, Чернігові, Харкові та Одесі в жодному разі не найголовніші для створення меморіалів в Україні. Натомість вони репрезентують різні досвіди війни, а також у цих місцях вже існує запит на меморіалізацію. Крім того, оскільки метою лабораторії є створення нової мови меморіалізації, в роботі заохочували художній пошук та експеримент. Учасників не обмежували у форматах, тож серед запропонованих проєктів можна побачити як ескізи скульптур, матеріальних об’єктів, так і відеоесеї, стритарт-ідеї чи згенеровані штучним інтелектом візуалізації.
Для розширення підходів до меморіальної роботи важливо було запропонувати різні месиджі для місць памʼяті, а також сучасну візуальну форму для ідей. Учасникам важливо було залишатись чутливими до потреб локальних громад, реагувати на їхні запити та враховувати особливості конкретного місця меморіалізаціі. Інший виклик — це створення проєктів в умовах невизначеності та неможливості планувати довгостроково, через що окремі учасники зверталися до ідеї тимчасових меморіалів. Вони намагалися показати, що меморіалом можуть бути дії людей, а не лише об’єкти у просторі.
Так, Kinder Album, Михайло Алексеєнко, Кирило Гузенко, Саша Курмаз, Софія Мартинюк, Ілля Новгородов, Андрій Пучінін і Руслан Савчук працювали над проєктами для Мощуна. Головною темою стало вшанування українських військових, полеглих тут у боях під час оборони Києва на початку повномасштабного вторгнення. Безпосередньо на місці трагедії ще в 2022 році з’явився стихійний меморіал, а згодом було створено тимчасовий — «Янголи Перемоги».
Аліса Александрова, Сергій Гула, Діана Дерій, Тарас Ковач, Віталій Кохан, Каріна Синиця, Анастасія Хорошевська та Назар Церна фокусувалися на Харкові, а саме на районі Північної Салітівки, де не лишилося жодного непошкодженого будинку. Як зберегти пам’ять про пережите містянами, при цьому не перетворюючи на меморіали зруйновані будівлі? У своїх проєктах учасники намагалися створити джерело сили й стійкості для харків’ян.
В Одесі учасники аналізували приклади стихійної меморіалізації російсько-української війни в місцях пам'яті Другої світової, а саме на Алеї Слави. Марія Гончар, Наталя Лісова, Роман Михайлов, Неля Мороз, Даша Подольцева і Катерина Покора у своїх проєктах рефлексували можливість переозначення головного меморіального простору Одеси.
В Чернігові учасники працювали з досвідом стійкості під час облоги міста російськими військами у 2022 році, а також шукали, як стихійну практику створення Алеї Героїв перетворити на більш сталий меморіальний простір. Катя Бучацька, Петро Гронський, Дарія Кузьмич, Борис Медведик, Максим Пастушенко та Єгор Перепелюк у різний спосіб говорять про подвиг військових та цівільних під час війни.
Наталія Кривда, докторка філософських наук, професорка кафедри української філософії та культури Київського національного університету ім. Тараса Шевченка і голова наглядової ради Українського культурного фонду, поділилася думками після події: «Я в черговий раз впевнилася, що пам’ять — це про нас сьогоднішніх. Будь-який меморіал, будь-яка практика комеморації потрібна не мертвим — вона потрібна живим. Пам’ять, як писав П’єр Нора, — це актуальний феномен. Культурна пам’ять — це не про минуле. Це про те, що ми вибираємо і що ми беремо з собою. Проєкції минулого визначають візії майбутнього: як ми зафіксуємо цю війну в знаковій формі, як ми оформимо її символічно, так буде формуватися свідомость наших майбутніх поколінь».
Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам’яті, підкреслив важливість подібних ініціатив: «Багато хто займається меморіалізацією, але репрезентативних майданчиків, на яких можна про це говорити, мало. Коли ж є можливість концентровано представити напрацювання — це дуже плідно, бо відбувається запилення ідеями різних груп і це дуже добре позначається на самій екосистемі пам’яті. Зараз важливо говорити не тільки про а́кторів чи інфраструктуру пам’яті, а саме про екосистему. Вона неможлива без комунікації, без обміну ідеями, без критики ідей — вони просто не з’являються інакше. Тому лабораторія надзвичайно цінна в цьому часі».
Детальні описи проєктів, створених в рамках Лабораторії практик меморіалізації, буде згодом опубліковано на сторінках платформи культури пам'яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво та ГО «Музей сучасного мистецтва».
Відеозапис презентації проєктів можна переглянути за посиланням.
Фото, доступні для використання:
презентація проєктів 20 липня у книгарні «Сенс на Хрещатику», Київ (фотограф — Руслан Сингаєвський);
дослідницькі експедиції в Харків, Мощун, Чернігів і Одесу (імена фотографів вказані у назвах файлів).
Про Лабораторію практик меморіалізації
Навесні 2024 року платформа культури пам'яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво та Громадська організація «Музей сучасного мистецтва» поставили за мету створити простір фахового обговорення проблематики меморіалізації та розширити підходи до створення меморіальних проєктів. Для цього обрали формат лабораторії. Організатори отримали 358 заявок на участь у проєкті.
Кураторки Оксана Довгополова, Катерина Семенюк, Ольга Балашова і Юлія Гнат підготували тематичну освітньо-практичну програму із залученням фахівців. На онлайн-лекціях та майстерках учасники пропрацьовували складні питання роботи з пам’яттю війни. Разом із запрошеними лектор(к)ами Ларисою Денисенко, Наталією Кривдою, Антоном Лягушею, Ганною Бондар, Ганною Глю, Гнатом Забродським і Максимом Рохманійком учасники торкнулися таких проблем, як принципи роботи з колективною травмою в публічному просторі, етичні межі роботи з репрезентацією образу жертв, комеморативні жести в комерційному просторі, міжнародний та український досвід проведення конкурсів на створення меморіалів та інших.
Згодом кураторки лабораторії обрали та сформували чотири групи митців, які вирушили в дослідницькі експедиції в Харків, Мощун, Чернігів і Одесу. Учасники могли обрати одну з локацій та попрацювати з різними аспектами пам’яті, адже український досвід війни не може бути зведений до єдиного висловлювання. Практична частина проєкту передбачала роботу на місцях трагічних подій російсько-української війни, зустрічі з представниками громад та професійної спільноти.
Про організаторів
Минуле / Майбутнє / Мистецтво — платформа культури памʼяті, заснована в Одесі в 2019 році. Платформа реалізує комеморативні, дослідницькі та мистецькі проєкти, розробляє стратегії пам’ятання важливих явищ в історії України та проводить дискусійні програми для залучення широкої аудиторії до роботи з минулим.
ГО «Музей сучасного мистецтва» (ГО МСМ) — неприбуткова організація, яка має на меті створити новий тип професійної музейної інституції сучасного мистецтва в Україні, як важливий елемент розвитку екосистеми в сфері мистецтва. Заснована в 2020 році, організація об’єднує та залучає художни_ць, культурних працівни_ць та експерт_ок, які працюють з сучасним мистецтвом в Україні.Лабораторія практик меморіалізації відбулася за підтримки Фонду «Партнерство за cильну Україну», який фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії, Швеції. За спільної підтримки уряду України та урядів-партнерів Фонд реалізує проєкти, в першу чергу, на деокупованих і прифронтових територіях, спрямовані на посилення стійкості України перед лицем російської агресії. Метою ФПСУ є зміцнення спроможності українського уряду надавати місцевим громадам критично важливу підтримку в співпраці з громадянським суспільством, ЗМІ та приватним сектором.
Немає коментарів: