Як у громадах прийняти притомне рішення?

Навіть під час воєнного стану в Україні не припиняються демократичні процедури. Одна з найважливіших й поки не сама поширена - консультації для ухвалення рішення. Інструментів, в тому числі - цифрових - безліч, законодавча база постійно оновлюється. Чого не вистачає? Практики, та прищеплення культури залучення мешканців до процесів ухвалення рішень у громаді.

Для представників південних громад в Одесі відбувся воркшоп "Учасницьке прийняття рішень в громаді: правда чи міф? який дуже професійно провела команда Центру розвитку інновацій й зокрема - Анна Ємельянова. Особливо дієвим виявився ідеатон "Як приймати рішення, які будуть підтримані в громаді?"

Про що дізнались громадські активісти, сільські старости та голови громад?

Інструменти участі громадян в народовладді - є. Варто тільки не все разом рішення пропонувати до розв'язання громадянам, а розділяти на стратегічні, тактичні й оперативні. Війна ще більше вимагає бути ощадливими. Але це якраз не всі розуміють. Диференціації не вистачає. Хоча додались нові інструменти участі громадян для відпрацьовування рішень. Молодь з 14 років тепер має право на участь в громадських консультаціях. Але непоодинокі випадки, коли підлітків та молодь лише в якості "масовки" в громадах використовують.

А тим часом в багатьох програмах прийнятих міськрадами варто знаходити шляхи розв'язання актуальних проблем, як те саме озеленення, чи осучаснення укриттів в школах. 

Війна внесла вимогу змінювати програми, які особливо суттєво впливають на життя громад! Але де ви таке бачили, щоб депутати самі піклувались про осучаснення цільових програм, за якими бюджети "верстаються"?

Вот учасники й вчились налагоджувати процеси прийняття рішень у своїх громадах від Болграда, Нового Бугу до Бердянська. При, тому що частина управлінських команд евакуйовані через окупацію, до інших релоковано багато ВПО та бізнесів. А головною складністю постає брак виконавців різноманітних робіт через мобілізацію.

Як завжди, місцевим управлінцям доводиться вигалятися. Краще було б, коли мешканці їм складали команду. Але все іноді впирається в комунікації між органами місцевої влади та небайдужими громадянами. Інтернет-комунікації, на яки всі покладались минулі 4 роки через відключення електрики дають збій. Паперових газет майже не залишилось по деяких районах й містах, радіо - тільки пісні транслює. Ось недокомунікація й стає реальністю. Метод "сарафанного" радіо не завжди спрацьовує. Месенджери всі дивляться більше як інформатор щодо повітряних тривог, а у тік-току поважні органи не мають акаунтів. До всього, не всі ще повернулись у свої міста та громади після евакуації, тому дієвців - "удень з каганцем" доводиться шукати...

Але не на часі обмежувати волевиявлення громадян, навіть якщо вони вкрай рідко збираються великим натовпом. Ну а споживацькі настрої годі експлуатувати, бо з деякими громадянами "гуманітарка" такі метаморфози виробила. 

Варто всім вмикати мізки.

В.Головченко.