Приклад Емаус-Оселі надихає

 

На околиці Львову у Винниках є будинок спільноти вчорашніх безхатченків "Емаус-Оселя". Тут мешкають декілька десятків людей що втратили дім, волю, родину. А тепер, завдяки французькому пастору Абе П'єру та засновниці Львівської "Оселі", мистикині Олесі Саноцькій - в тих бездомних з'явилась надія. 

Я дізнався про першу українську спільноту взаємодопомоги "Емаус-Оселя" завдяки програмі EU4Recovery, та книжці Андрія Куркова. 

Діє співтовариство бездомних з лютої зими 2006. Щодня  львів'яни залишають у контейнерах на АЗС вживані речі, що вийшли з використання. Безхатченки "Оселі" їх збирають, сортують, продають та заробляють собі копійчину на їжу та тепло в будинку у Винниках.  Хоча спочатку місцеві було прохолодно зустріли нових сусідів, коли Олеся придбала тут старий будиночок.  А до того був соціальний гуртожиток на Угорський,  майстерні, де безхатченки могли займатись творчим ремісництвом й модні покази вживаного одягу.

Перший контейнер для збирання речей з'явився у 2013 році.

Як все солідарно облаштовано в цій Оселі ми дізнались, як завітали до ошатної садиби. 

Філософія руху "Емаус" заснована на принципі: бідні допомогають бідним! Почався рух у 50-х коли французька спільнота бездомних допомогла таким самим людям у Японії. Створення спільноти у Львові почалось з 10 тисяч євро.

Чому в інших міста України не з'являються подібні "Оселі"? Може тому що міста в нас не бідні, чи люди ми не солідарні?

С.Лиманов.