Перші враження від саміту НАТО

Саміт НАТО у Вашингтоні від початку був чітко вмонтований у президентську кампанію у США. І став самітом Байдена навіть у більш кристалізованому вигляді, ніж виглядало ще кілька тижнів тому: на момент, коли закордонні лідери зібрались в американській столиці, йшлось вже не про посилення позицій Байдена на переобрання, а про те, чи залишиться він в президентській гонці взагалі. Усі лідери НАТО та країн-партнерів, включно з Україною та президентом Зеленським, свідомо чи несвідомо, стали частиною цієї особливо драматичної передвиборної кампанії у США, розуміючи, що будь-які критичні заяви і публічне незадоволення Байденом автоматично перетворювалось би на їхню підтримку кандидатури Дональда Трампа. Неймовірно делікатний акт балансування. Саме тому українська влада - і Зеленський у своєму виступі, і Єрмак - стверджували, що задоволені результатами саміту. 

Хоча зрозуміло: задоволеними можна бути результатами лише у випадку, якщо ми готові йти на "переговори" і завершувати війну без реальних гарантій безпеки, лише на основі безпекових угод і "безпекового компакту". Якщо ми пристаємо на формулу "мосту", коли насправді нам потрібен хайвей. Задоволеними можна бути, якщо нам цілком "ок" концепція "НАТО після війни" замість "НАТО, щоб пришвидшити завершення війни".

Навряд чи цього разу могло б бути зроблено більше з українського боку, враховуючи, що навіть формулювання про "незворотний шлях" України до НАТО вигризалось зубами і не один місяць. Та й то було запаковане - хоча мало хто це помітив у підсумковій декларації - в контекст реформ (майже переконана, що для Байдена перша асоціація з Україною залишається "корупція"). 

А основна установка Адміністрації Байдена щодо України на саміті явно полягала в тому, щоб не дати приводу кампанії Трампа звинуватити нинішнього президента у "втягуванні США в третю світову війну" - чи то через запрошення України до Альянсу, чи то навіть через "зелене світло" для ударів по російській території американською зброєю.


Однак нічого не заважає й надалі нам пояснювати та доводити у США, чому без реальних гарантій безпеки українське суспільство не сприйме жодного "переговорного врегулювання", про яке цього разу так чи інакше відкрито згадувалось ледве не на кожній зустрічі. І що війна без таких гарантій ніколи по-справжньому не завершиться. І чому, зрештою, надання таких гарантій Україні в інтересах самих США. Власне, це ми традиційно робили вже на окремих зустрічах у Вашингтоні та сайд івентах, котрі супроводжували саміт. Як і намагались пояснити, чому додаткові системи ППО та ракети до них, за які ми безумовно вдячні, і рішення по яких насправді мало бути значно раніше - лише знеболюючі, а нам потрібні ліки, щоб працювати з джерелами "болю" - дозвіл на удари по території РФ і створення ППО-щита над Західною та частково Південною Україною. 

Ми й надалі маємо і будемо над цим працювати безвідносно від динаміки кампанії у США. Центр "Нова Європа" / New Europe Center Мережа захисту національних інтересів «А Н Т С» Центр Протидії Корупції ICUV - International Centre for Ukrainian

А.Гетманчук.