Що з економічною стратегією доходів держави?

Україні треба $40 млрд щороку (плюс/мінус). Не на відбудову. Не на зброю. А лише на підтримку штанів. Щороку. Щоб ‘економічне диво’, в умовах великої війни, продовжувало усіх дивувати. Низька інфляція, яка навіть нижча ніж у США, має свою ціну.
Стабільність депозитів, з яких донатять на ЗСУ, теж не безкоштовно. Щоб забезпечення війсьовослужбовців не перетворилось на кольорові ‘фантики’, а країна не занурилась у вихор гіперінфляційних процесів – нам щороку потрібно $40 млрд.

Перші два роки повномасштабного вторгнення нам ці гроші давали, бо думали, що все скоро закінчиться. На сьогодні ми усі бачимо на скільки цей процес ускладнився. В повітрі повисло питання «Скільки ще ми будемо оплачувати ваші рахунки?». Питання цинічне і розчаровує. Але така реальність.

Єдина прийнятна відповідь на це питання – ми зможемо швидко розвиватись і ця сума з кожним роком буде зменшуватись, дайте нам шанс це зробити. Нашим кредиторам потрібно банально показати реалістичний бізнес-план, де буде видно як ці $40 млрд з часом перетворяться на $20 млрд, а потім на $10 млрд і, врешті-решт, на нуль. Нам потрібно показати бізнес-середовище радикально відмінне від того, що у нас є зараз, і довести, що навіть в поточних важких умовах підприємці тут будуть працювати та розвиватись.

Як ви можете здогадатись, пропозиція, з якою вийшов Мінфін у свої Національній стратегії доходів, – повна протилежність. Якщо коротко, то Мінфін пропонує дуже швидко підкрутити гайки, щоб одноразово націдити до бюджету додаткових кілька мільярдів гривень, а що там після цього залишиться в економіці – це вже будуть інші бюджетні періоди і поки це мало кого хвилює.

Аргументи бізнесу, що податкове адміністрування це одна із ключових перепон для росту та розвитку – взагалі не сприймається. Коли прямим текстом говорять, що наш податковий режим жахливо програє за комфортністю країнам ЄС – у відповідь якась казуїстика. Ну і звичайно «це МВФ нам так сказав зробити», хоча ми тримаємо прямий контакт з МВФ і вони відверто говорять, що це ідеї вашого Міфіну, ми тут ні до чого.
Діалогу не виходить. Тому петиція. Тому публічна кампанія.

Чи спрацює? Хоча наші фіскали дуже вправні у жонглюванні аргументами, міжнародні партнери, і той же МВФ, їх м’яко підштовхують до діалогу і з бізнесом, і з громадськістю. Недарма велика частина Нацстратегії присвячена опитуванню бізнесу. Як раз у цьому році Мінфін буде повторювати це опитування і ми теж візьмемо участь у замірі настроїв бізнес-спільноти (звісно, незалежно від Мінфіну).

Наявність петиції, яка продемонструє, що суспільство така Нацстратегія не влаштовує. Альтернативні результати замірювання настроїв підприємців (у нашому виконанні). До авторів Нацстратегії будуть дуже великі питання.

Тому долучайтесь. Саме по собі воно не буде.