Фермерське плече Миколаївщини

На берегах лиманів з'явились перші квіти

Довгі роки вітчизняна репортажистика використовувала мілітарну лексику при описі аграрних буднів. “Битва за врожай!” - пам’ятаєте такий сталий вислів?

З початком великої війни - є де використовувати ці слова більш доречно. А що вітчизняні фермери, як їм працюється тепер?

Наш кореспондент висунувся на південь у Миколаїв, щоб власноруч дізнатись.

До великої війни цей край збирав декілька мільйонів тонн зернових, до чверті всіх ранніх овочів й майже стільки ж винограду. Майже всі південні райони області, яки мали зрощення 9 місяців 2022 року знаходились в зоні бойових зіткнень, чи навіть були окуповані.

За інформацією Олени Піскун, директорки департаменту агропромислового розвитку Миколаївської ОВА площа сільськогосподарських земель, яка потребувала обстеження та розмінування після деокупації територій становила 288 тисяч гектарів. Було обстежено 122 тисячі гектарів, з них — 22 тисячі гектарів підлягали розмінуванню. Наразі вибухонебезпечні предмети знешкоджені на одинадцяти тисячах гектарах землі.

Більшість місцевих фермерів “рвались” на пашню з початком другого року війни. Але десятки підривів автотранспорту, людей та скотини майже весь минулий рік в окремих районах області серйозно притримували аграрні процеси. Також велика проблема виявилась після підрива Каховської ГЕС ворогом. Майже всі так звані “поливні” землі на межі з Херсонщиною використовували воду з Інгулецької зрошувальної системи, яка втратила баланс води.

І все одно велика частина фермерів Миколаївського району повернулись додому й почали відновлювати господарства та власне процеси вирощування овочів.

Справжній південноукраїнський борщ

Багато раз чув від колег, яки були у відряджені в Миколаєві, що найсмачніший південноукраїнський борщ вони куштували саме в “Сімейній піцерії Владам”. А все тому, що однойменний фермерський колектив вирощує як насіння, так й розсаду та власне “борщовий” набір овочів: капусту, буряк, моркву, перець, цибулю, томати. Локація їх земель якраз була в ореолі найкращої землі на південь від Миколаєва на зрошувальних землях.

Адам Мельник з родиною понад 25 років успішно вів господарство. Овочева консервація власної марки з натуральними соками в склотарі була представлена у більшості вітчизняних торговельних мереж. Але спекотним літом 22-го лінія оборони від “орків” якраз проходила по території консервного заводу “Владам”, поблизу Вітовки. Канали зрошувальної системи були замість траншей та окопів.

 

"Цього року плануємо повністю поновити власні поля в цьому районі, - запевнив нас Адам Мефодійович. - За допомогою генераторів полагодили водонапірні башти, відновили свердловини з водою й вже заклали розсаду. Самі будемо з посадковим матеріалам й меншим фермерам будемо реалізовувати насіння овочів від наших давніх партнерів європейських селекціонерів. Буде й буряк, й морква й капуста! В нашій піцерії - завжди гостей чекає борщ!.."

Равлики майже стали популярною живністю регіону

Ольга та Костянтин Пономаренко за південною околицею Миколаєва в Галицинівській громаді відкрили за декілька років до війни сімейне фермерське господарство “Пан Равлик”. Вирощували стадо равликів на декількох гектарах землі, яка була засіяна соковитою зеленню, збирали муцин равликів для косметичних засобів, готували їжу з молюсків… А головне, запрошували на екскурсію дітей з батьками. Такий незвичний засіб ведення фермерства продемонстрував перспективи альянсу з туристичним сервісом для городян. Дуже популярною була локація.

Ми приїхали в сусіднє село, де була ферма равликів, але господарів не зустріли. Життя тут вже майже налагодили. Ще минулого року відновили поліцейську станцію, а місяць тому вже окрили відновлений ФАП. З села поїхало більш ніж половина активного населення. Дізнались, що Ольга Пономаренко з дітьми теж у Європі. Списались з власницею.

"Равликів ми всіх роздали. Бо не було сенсу витрачати чималі гроші на зберігання, та і воно не могло тривати нескінченно... тому їх з'їли птахи з зоопарку та кури, качки Миколаївщини…

Інфраструктура залишилась, майже. Прольоти були не сильні, так.. дах, вікна... але все одно, щоб поновити цикл вирощування потрібно близько 200 тис. євро."

"Теоретично ми зможемо відновити все, але кому це зараз потрібно... Регіон наш втратив туристичну привабливість ще надовго."

По сусідству з полем де мешкали равлики, за колишньою лісосмугою акацій розмістилось господарство «ФЕДОСОВ ФЕМЕЛІ ФАРМ». Почув від Ольги як їм пощастило з сусідами та який смачний мед виробляє ферма Якова Федосова.

Попри купу справ у фермера, мені вдалось розпитати власника як їм вдається зберігати бізнес.


"Ми не релокували бізнес під час бойових дій це було неможливо, а коли лінія фронту посунулась цьому вже не було необхідності. - починає свою розповідь Яків Федосов. - Ми втратили половину бджолиних сімей, але в нашому асортименті збереглись монофлорні меди, та наш особливий продукт - фітомед.

Додались до асортименту “Медова паста + 292”, це Energy бар такий - це смачна протеїнова паста для активних людей, який має подвійне призначення та може вживатись як цивільними, так і військовими, як джерело поживної енергії.

Сімейне фермерське господарство за звичаєм немає найманих працівників, тому працюємо - родиною.

Клієнтська база зазнала великих змін стався великий відтік покупців, але нам вдалося залучити нових. Інструментами маркетингу надалі є соцмережі участь у Market Place-ax, ярмарках і продажі через мережу інтернет на власному сайті .

Від держави допомогу ми не отримували, і не впевнені що отримаємо хоч якесь відшкодування, адже з приватною власністю цей процес дивно проходить, а про господарчі приміщення чи обладнання мова взагалі не йде…

Беремо участь у грантових програмах, надалі відновлюємо обладнання та шукаємо можливості відновити приміщення.

Під час війни ми отримали можливість перевірити свою стресостійкість, отримали випробування кризовими ситуаціями, фактично продовжуємо бути у кризовому стані, але ми бачимо вихід і намагаємось прямувати до нього."

Подякувавши молодому фермеру ми повернулись до Миколаєва, де з початку сторіччя не перший раз “ставлять” на приватний бізнес. Саме приватна ініціатива вчорашніх корабелів, конструкторів, розробників після розпаду комуністичної імперії врятувала економіку міста. Центр підтримки бізнесу був створений ще напочатку 21-го сторіччя, коли моногалузь - суднобудування “зупинилась”. 

Артем Ващиленко, голова цієї недержавної організації яка системно працювала над створенням регіональної політики розвитку підприємництва, підтримкою регіональних та місцевих програм розвитку малого та середнього бізнесу.

"З літа 22-го ми активно почали підтримку аграрному бізнесу Миколаївської області. В партнерстві з міжнародною організацією Save the Children реалізували грантову програму підтримки мікро та малого бізнесу. Допомогли 25 аграріям Миколаївщини на загальну суму 2 300 000 грн."

 

"Після проведення дослідження щодо стану та потреб фермерів  зосередились на підтримці індивідуальних господарств. Понад сто господарств в 3-х постраждалих громадах Миколаївської області: Галицинівська, Шевченківська та Широківська отримали корів, кур, корми для годування худоби. Надано також грошову допомогу для домогосподарств в сільській місцевості (зареєстровано 799 домогосподарств для підтримки тваринництва – грошова допомога для придбання кормів, ветеринарних послуг, ремонту будівель для худоби)."

Системний провайдер консалтингу для бізнесу допомагав готувати проєкти для постраждалих аграріїв Миколаївської області у Програмі підтримки сільського господарства України від Міжнародної гуманітарної організації Mercy Corps. Допомога у відновленні сільськогосподарської діяльності та подоланні наслідків війни постраждалим місцевим родинам та тим, що вимушено перемістилися через війну, а також фермерам та бізнесам, що тісно пов’язані з сільським господарством, сприяла відновленню ділової активності в сільській місцевості.

Так виглядають тепер села на півдні Миколаївщини

Хоча теперішній пейзаж в полях Миколаївщини ще дуже далекий від пасторальної ідилії, зміни на краще відчуваються. Вперше, саме, тому що ожила торгівля овочами. Українці не покладаються лише на міжнародну гуманітарну допомогу, а досить активно працюють над створенням різноманітної аграрної продукції. Місцеві ринки, попри війну навіть пропонують нові сорти й види городини та фруктів. Спостерігачі помітили що на прилавках чисельних ринків стало значно менше товарів ширвжитку, проте пропозиція різноманітного інструменту для аграрної праці - побільшало.

 

Я вже третій раз з початку року замовляю в гуртовика секатори, - поділився підприємець Федір з центрального ринку Миколаєва, який торгує інструментом для виноградарства та садівництва. - Маю вже замовлення на декілька систем крапельного зрошення для розсадників. Люди хочуть гарний врожай отримати, тому ретельно обирають якісні допоміжні пристрої.

Третя весна війни на календарі ще не розпочалась, а миколаївські агровиробники - поспішають. І здається, зроблять все що вміють, щоб нагодувати й військо й громади.

В.Головченко.

Фото автора та надані:

 ДСНС, О.Пономаренко, Я.Федосовим, А.Ващиленко.