Відбудова з руїн: в якому стані зараз палац-садиба Курісів?

У селі Курісове Березівського району відновлюють унікальний мавританський палац.

Реставрація однієї з найвідоміших пам’яток архітектури XIX століття південної України почалась ще у 2018 році й триває вже більше ніж 5 років. 

Ми вирішили дізнатись в якому стані наразі перебуває славнозвісний палац.

Архівне фото

Історія палацу та села, де він розташований, тісно пов’язана з історією роду Курісів. Ким були перші Куріси – достеменно не відомо.

Загалом, для нашої розповіді це не так вже й важливо, адже історія садиби починається з постаті Івана Онуфрійовича Куріса.

Архівне фото

Іван Онуфрійович Куріс був офіцером в армії Російської імперії. Під час Російсько-Турецької війни 1787—1792 років заслужив авторитет хороброго та талановитого вояка. За свої заслуги Куріс спочатку стає начальником канцелярії О. В. Суворова, а згодом, у 1879 році, отримує чин підполковника та похвальну грамоту, що дозволяла йому отримати титул спадкового дворянина.

Східний фасад палацу

В ті ж роки дворянин став повноправним володарем досить розлогих степових земель – частину території сучасних Лиманського та Березівського району теперішньої Одеської області. Серед тодішнього дворянства було прийнято одразу ж від’їжджати у свої помістя, розташовані на власних землях, тому Куріс одразу ж обрав місце для майбутньої садиби.

Західна частина палацу

Підполковник обрав для поселення невеличке поселення Покровське (нині – Курісове) й вирішив збудувати палац у південній його частині.

Так і почалась історія місця, яке зараз називають “Замок Куріса” чи “Палац-садиба Курісів”.

Північний фасад

Цікаво, що друга назва є більш правильною, адже нащадки Івана Онуфрійовича також продовжували жити в садибі - майже п'ять поколінь роду Курісів жили тут аж до 1917 року.

Будівництво палацу проводилось у два етапи. Східна частина будувалась у 1810 році невідомим архітектором. Подейкують, що проєкт цієї частини будівлі створив особисто Іван Онуфрійович Куріс.

Вежа північної части й герб роду

Наприкінці ХІХ століття, за замовленням онука Куріса – Івана Іраклійовича, архітектор Микола Толвінський доповнив зодчий шедевр західною частиною.

Взагалі, ця унікальна архітектурна споруда є гармонійним поєднанням середньовічних елементів готики та мавританського стилю. Палац Курісів викликав захоплення романтичними вежами, балконами, мінаретами й величними дзеркальними сходами.

Східна частина- сучасний стан

Як розповідали сучасники – палац мав великий парадний зал: без вікон, з верхнім світлом, прикрашений пілястрами й розписом. Частину даху цієї кімнати було оформлено у вигляді величезного акваріума, 

який улітку заповнювався водою й можна було милуватися як рибками, так і витонченими мозаїками майстрів. Поряд з палацом були два прекрасні стави, які оточували мармурові статуї, а в самих водоймах плавали білі
лебеді.

У 1917 році, під час революції, палац зазнав початку краху своєї вишуканої величі. Рід Курісів був змушений емігрувати у Францію.

Більшовики розграбували палац, перетворивши його на складське приміщення.

В роки Другої світової війни, коли німецькі війська окупували територію півдня України, тут було створено румунську комендатуру. Румунські війська при відході вивезли старовинні дзеркала, дубові двері, паркет.

Пізніше палац зазнав косметичного ремонту, і в його будівлі було розміщено корпус аграрного технікуму.

На початку 1990-х років тодішня радянська влада готувала проєкт реставрації будівлі, однак в одну з літніх грозових ночей в покрівлю палацу вдарила блискавка, і будівля спалахнула як свічка - пожежникам не вдалося оперативно погасити пожежу.

Після цього “проблема” з реставрації старої будівлі для влади відпала сама собою – реставрувати вже було нічого. Чверть століття залишки палацу руйнувались.

27 червня 2014 року палац Курісів був проданий на аукціоні: руїни пішли за стартовою ціною в 1 млн 66 тисяч гривень. Після продажу
“замку” на аукціоні за його відновлення та реставрацію взялися одеські політики та бізнесмени: Дмитро Волошенков, Владислав Станков та Валерій Кондратюк. Вони створили благодійний фонд імені І. Куріса і в середині 2015 року приступили до ремонтних робіт.

Реконструкція палацу суттєво ускладнилась, коли у 2015 році східна його частина остаточно зруйнувалася. Східна частина палацу була відома своєю грандіозною мавританською аркою, схожою на арку Воронцовського палацу в Алупці у Криму.

Наразі робітники вже завершили перекриття та покрівлю, укріплення стін, відновлення важливих елементів оздоблення. Також відновили арку входу до підвального приміщення й залили армопояс. Відновивши дах, майстри зробили найголовніше – захистили будівлю від опадів та подальшої руйнації.

За планом, реставрацію мали завершити в 2020 році – до 200 річниці села Курісове. Частково план все ж таки виповнили й садиба вже
приймає охочих туристів попри те, що ремонтні роботи досі тривають.

До кінця реставрації ще далеко – роботи виявились складнішими, ніж попередньо оцінювали експерти. До того ж обвал східної частини та початок повномасштабної війни лише додали майстрам проблем.

Відбудувати втрачену мавританську арку надзвичайно складно.

Основна причина – відсутність майстрів, які б могли повернути східній частині автентичний вид.

Західна частина будувалась пізніше і, можливо, саме тому витримала випробування часом. Зараз будівельники займаються відновленням заднього ґанку та сходів. Робота надзвичайно складна, адже робітникам треба зняти товстий шар бетону, залитий ще за радянських часів, не
потривоживши основу, виготовлену з черепашника.

Також будівельники продовжують відновлювати так звані “зубці” у формі лілій. Всього палац прикрашало 76 штук, а будівельники реставрували вже близько 20.

Справжнє диво в тому, що головна прикраса будівлі – фамільний герб родини Курісів зберігся майже неушкодженим.

Фамільні герби

На ньому зображений лев з написом: “Хай буде правда”.

Хоч до завершення ремонтних робіт ще далеко, засновники благодійного фонду імені Івана Куріса вже мають план, як перетворити садибу на головний туристичний об’єкт південної України.

Садибу планують перетворити на історико-музейний комплекс та центр сімейного екотуризму. Відреставровані кімнати палацу планують перетворити на інтерактивну галерею зі скульптурами та картинами, щоб кожен охочий зміг насолодитись атмосферою 19 сторіччя.

Данило Северенчук - студент ОЮА, фото автора та з історико-краєзнавчого музею.

Від редакції: мабуть доречно буде включити в маршрут офіційного візиту теперішнього прем'єр-міністра Франції відвідини палацу, що належав його прадіду.