Наздоганяючи реальність

Театр у всі часи любить передбачати людські пристрасті, програвати на сцені майбутні сценарії життя. А коли за основу вистави взяти роман на їдиш - ще той вийде "смачний" бульйон емоцій. Додати туди живу музику за мотивами клезмерських весільних стандартів та чудову гру акторів - вийде прем'єра вистави "Вороги. Історія любові" від режисера Максима Голенка.

 

Маестро, який тепер - директор-художній керівник Національного театру імені Марії Заньковецької у Львові, залишається вірним своєму творчому почерку, й створює багатошаровий театральний продукт. Чудова картинка(сценографія та костюми - Юлія Заулична), високий темпоритм, гумор, та доречні алюзії, ну й музика - майже весь час супроводжує пристрасті ніби побутові, на тлі геополітичної катастрофи та нового виходу. Як це схоже на Україну теперішню. Точніше - післявоєнну. Таких історій буде в нас - купа, а то й жахливіше.

По-доброму заздрю театралам Львова. Тепер у відомому драмтеатрі буде нова вистава, що варто дивитись, а потім - думати, обговорювати. Театр з давньогрецьких часів - такий навчально-виховний засіб. То не диво, що на виставі побачив багато підлітків у супроводі католицьких монахинь. І взагалі, молодь - переважала у глядацькій залі.

Актори, та їхня гра заслуговує окремих гарних слів.  Юрій Хвостенко, що виконує роль головного невдахи Германа Броудера настільки органічним був у ролі багатоженця та "хилкого" письменника, що вартує виголосити: вірю! Римма Зюбіна - що грає одну з дружин Тамару, що вижила у сталінському таборі, все робила на сцені того вечора: як треба. Парочка "нацистів" доречно білінгвістична всю виставу дуже пластична а виконували чи то роль "м'якої сили", чи то пропаганди. Ще одна єврейська дружина Маша Блох-Торштінер у виконанні Оксани Цимбаліст не тільки грала, а ще добре співала та виконувала акробатичні етюди.

Втеча від реалій - як це знайомо в житті, але як воно буде коли весь час саме так робити - можна пережити під час перегляду нової вистави "Вороги. Історія любові" у Національному театрі імені Марії Заньковецької.

В.Головченко.

Фото автора, театру та М.Бурмаки.