Дуже цікаву думку, стосовно герольдичних символів міст, зокрема Миколаєва викладав історик з Сум. На багато питань, які поставлені - відповідати миколаївцям. Відповідально. А не розжарювати "хайп" чиновників міськради й мера.
ГЕРАЛЬДИЧНІ АНЕКДОТИ:
АВАНТЮРА З НОВИМ ГЕРБОМ МИКОЛАЄВА
Найгірше що може трапитися з історичними гербами міст України це коли безголова місцева влада береться за їх «оновлення» чи «модернізацію». Тут негайно ж вилазить вся непрофесійність, некомпетентність та самодурство дрібних начальничків, а може ще й бажання відволікти увагу громадськості від відсутності реальної роботи. Миколаївським чиновникам забажалося змінити старий герб міста. Не можу стверджувати, що всі герби міст України, що функціонують наразі, є зразками вишуканого геральдичного мистецтва, одні Київ із Харковом чого варті, але герб Миколаєва якраз досить таки пристойний. Вперше затверджений він був ще у 1883 році. З одного боку це часи Російської імперії. А з іншого – його іконографію розробив герольдмейстер барон Бернгард Карл фон Кене. В її основу були покладені найкращі зразки європейської геральдики. Саме тому більшість проектів барона Кене так ніколи й не були затверджені – через протидію тогочасних «скрєпоносців». Герб Миколаєва – один із небагатьох винятків. Тож вважати його твором саме російського герботворення ніяк не випадає – радше антиросійського.
Але у миколаївських чиновників інша «думка». Начальник управління культури Миколаївської міськради Юрий Любаров наполягає, що зміна герба «Це не лише ідея, але й необхідність, оскільки сьогодні ми розуміємо, що існують правила гербів Російської імперії, а також правила гербів сучасної України. Тому ми повинні змінити деякі деталі або взагалі герб, це буде вирішуватись під час громадського обговорення». Навіть боюся припустити хто повідомив тов. Любарову ці «таємні знання». Що це за «правила гербів Російської імперії»? І чим вони відрізняються від «правил гербів сучасної України»? Геральдичні правила УНІВЕРСАЛЬНІ! Вони склалися ще в пізньому Середньовіччі, й від того часу незмінні. Жодних специфічних «російських» чи «українських» правил не існує. Є лише кричуща некомпетентність та неповага до історії рідного міста.
Утім, як і годиться для чиновної ієрархії тов. Любарова у самодурстві перевершив його начальнік – міський голова @Александр Сенкевич (до речі - чому це обидва чиновника на фб підписані досі російською?). На його «думку» герб потребує зміни, тому що міський голова надивився поганих турецьких серіалів: «Думаю, ви всі розумієте, що означає така галера, хто на ній гарував до смерті. Ми не невільники-гребці, не раби. Такі символи в ідентичності нашого міста нам абсолютно непотрібні».
Взагалі то корабель в гербі Миколаєва жодного стосунку до «гарювання рабів» не має. Доволі абстракте зображення корабля вказувало на Миколаїв як центр кораблебудування. В офіційно затвердженому описі герба Миколаєва 1883 року головна фігура названа просто «кораблем»: «В лазуревомъ щитѣ, на серебряной волнообразной окраинѣ золотой корабль съ чёрными веслами и сопровождаемый, въ главѣ щита, золотою архіерейскою митрою на двухъ таковыхъ же, накрестъ положенныхъ, посохахъ».
Інтерпретовано цей корабель як «галеру» лише у 1997 році, при затвердженні сучасного герба Миколаєва. Менше з тим – корабель справді таки нагадує галеру, але точно не турецьку, а радше римсько-візантійську (латинською – galea, грецькою – γαλέα), що апелює до греко-римської спадщини Північного Причорномор’я. Так от – на римських і візантійських галерах ніколи не застосовувалися раби. Веслярами були або самі воїни, або спеціально найняті вільні чоловіки, статус і оплата яких дорівнювали воїнським. Бо ризикували ці люди не менше за воїнів. І саме від злагоджених і вправних дій яких залежав успіх та саме життя екіпажів. Саджати за весла рабів, то була погана і доволі пізня ідея турків, за що вони й платили не раз, адже у самий непідходящий момент веслярі могли підняти бунт, або влаштувати саботаж і допомогти ворогам турків захопити корабель. Втім ця сумна історія до миколаївського герба не має жодного стосунку, бо в його гербі немає турецької галери, а отже й тієї «страшної» символіки, яка так налякала тов. Сєнкевича.
Всі ці речі доволі очевидні й доступні для ознайомлення кожному бажаючому. Достатньо лише мати елементарні знання з історії та мінімальну повагу до рідного міста. Якщо ж у товарісчєй Любарова та Сєнкевича ні того ні іншого не спостерігається, то питання – для чого взагалі братися за псування міського герба? Чи не варто було б зайнятися своїми прямими обов’язками, а не ганьбити місто відвертими дурницями про «російські правила геральдики» та «рабів-невільників»?
Олег Однороженка, історик, військовий
Немає коментарів:
Дописати коментар