В Одесі згадали першого бібліографа Одеси

Михайло Федорович Комаров – перший бібліограф Тараса Шевченка, належить до когорти тих видатних українців, імена яких, на жаль, досі залишається невідомим загалу. Він походить із великої родини Комарових, які зробили значний внесок у соціальне та культурне життя України ХІХ століття.

З 1888 року й до кінця життя працював нотаріусом в Одесі, де поряд з нотаріальною практикою активно займався культурно-громадською діяльністю: очолював одеський осередок бібліографічних досліджень, працював над укладанням бібліографічних праць, був одним із фундаторів і керівників одеської «Просвіти». Він широко розвивав громадську видавничу справу, активно просував українську книгу, виступаючи посередником між письменниками і цензурою, за що був названий «адвокатом української літератури».

Михайло Федорович вважається видатним бібліографом, засновником нової української бібліографії. Протягом усього життя докладав багато зусиль для популяризації друкованого слова, укладав цінну бібліографію українського письменства. Результатом його клопіткої праці стали: «Бібліографічний покажчик нової української літератури 1798-1883» (Київ, 1883), бібліографічні покажчики до творчості І. Котляревського, Т. Шевченка («Библиографический указатель материалов для изучения жизни и произведений Т. Шевченка», 1886; «Т. Г. Шевченко в литературе и искусстве», 1903), М. Лисенка, фундаментальний бібліографічний покажчик історії української драми і театру «Українська драматургія» (Одеса, 1815-1906). У 1912 р. було видано «Вінок Т. Шевченкові із віршів українських, галицьких, російських, білоруських і польських поетів».

Також сприяв виданню маловідомих творів П. Гулака-Артемовського, В. Забіли, В. Мови-Лиманського, українських віршів О. Кольцова, а також повного видання творів С. Руданського і п’ятитомного зібрання п’єс І. Карпенка-Карого.

Михайло Комаров розумів, що українська мова без словника, без фонетичного правопису в умовах її обмеження і заборони була під загрозою знищення як літературна мова і залишалася «мовою простолюду». Однією зі справ його життя стала робота над українським словником. Зібравши групу «словарників» з-поміж не вчених-мовознавців, а ентузіастів, у Львові було видано 4-томний «Словарь російсько-український» (1893-1898).

Михайло Комаров залишив для нащадків не лише вагомий внесок у розвиток української культури, добру пам’ять про себе та вагомий творчий доробок. В Одеській національній науковій бібліотеці у відділі рідкісних видань та рукописів зберігається спадщина Михайла Комарова, що складається з рукописного архіву та книжкової колекції.