Надія Манушкіна |
В Одесі серед випускників Школи культури сусідства ми виявили вкрай корисну практику. Це сусідські кіноклуби. Проводить їх психотерапевт-культуролог Надія Манушкіна, фасилітатор простору діалогу через показ короткометражних фільмів. У пані Надії накопичено величезний досвід застосування різних комунікативних інструментів, тому ми звернулись до неї, щоб вона пояснила як це працює.
- Кіноклуб - це можливість через обговорення побаченого у фільмі, через героїв фільму проговорити те, що турбує, що болить. Я десять років працювала викладачем в інституті психоаналізу та для студентів проводила дискусійний кіноклуб. Фільмотерапія так називався цей напрямок. Це були повнометражні фільми, і це був дуже корисний досвід. Тепер ми обрали показувати короткометражні фільми, тому що вони вдало своєчасно і влучно відображають дійсність. До речі фільми короткого метру є дуже чудові. Короткий метр обрано, як дуже сконцентрована думка режисера, що може стати приводом для великої глибоких дискусій. Загальний час зустрічі – це 1,5-2 години, тому зручніше використати для обговорення короткий метр.
- В цьому сезоні в різних місцях Одеси ми запланували провести 16 показів. Вже відбулось у дворах та укриттях - половина. Перегляди в підвальних приміщеннях проходили дуже жваво. Минулого року розпочали ще до блекаутів, альтернативні джерела живлення дуже допомогли.
Які б теми радили для проведення кіноклубів з сусідами?
- Для кіноклубів з сусідами я б порадила фільми про різновиди людської душі, ну в сенсі проявів людськості, про толерантність, теми мрій людини. І безліч тем, які викликають почуття та спонукають задуматись. Тобто, головне насправді, щоб почуття у людей викликати, і за цими почуттями відбувається обговорення, здорове мислення. Показуємо різновид комунікацій між людьми. Разом вчимося опановувати цю техніку психічної підтримки.
- Подібний досвід є, але його небагато. Зазвичай люди просто дивляться кіно без обговорення. Ну а дискусії не часто відбуваються.
- Кіноклуб - це можливість через обговорення побаченого у фільмі, через героїв фільму проговорити те, що турбує, що болить. Я десять років працювала викладачем в інституті психоаналізу та для студентів проводила дискусійний кіноклуб. Фільмотерапія так називався цей напрямок. Це були повнометражні фільми, і це був дуже корисний досвід. Тепер ми обрали показувати короткометражні фільми, тому що вони вдало своєчасно і влучно відображають дійсність. До речі фільми короткого метру є дуже чудові. Короткий метр обрано, як дуже сконцентрована думка режисера, що може стати приводом для великої глибоких дискусій. Загальний час зустрічі – це 1,5-2 години, тому зручніше використати для обговорення короткий метр.
- В цьому сезоні в різних місцях Одеси ми запланували провести 16 показів. Вже відбулось у дворах та укриттях - половина. Перегляди в підвальних приміщеннях проходили дуже жваво. Минулого року розпочали ще до блекаутів, альтернативні джерела живлення дуже допомогли.
Які б теми радили для проведення кіноклубів з сусідами?
- Для кіноклубів з сусідами я б порадила фільми про різновиди людської душі, ну в сенсі проявів людськості, про толерантність, теми мрій людини. І безліч тем, які викликають почуття та спонукають задуматись. Тобто, головне насправді, щоб почуття у людей викликати, і за цими почуттями відбувається обговорення, здорове мислення. Показуємо різновид комунікацій між людьми. Разом вчимося опановувати цю техніку психічної підтримки.
- Подібний досвід є, але його небагато. Зазвичай люди просто дивляться кіно без обговорення. Ну а дискусії не часто відбуваються.
Буквально вчора дивились й обговорювали фільм на 13 поверсі з сусідами |
- Я завжди у пошуках глибоких, неочікуваних фільмів. До речі, нам у Німеччині запропонували чудове кіно «короткий метр білоруський». Шукаємо можливість отримати права на його демонстрацію в Одесі.
Дуже цікаво пані Надія відповіла на запитання про можливості масштабувати цей формат спілкування з сусідами.
- Потрібно набути досвіду модерації в групі й також готувати свої “запускаючи” запитання. Спільне співпереживання та висловлювання власних емоцій об'єднати сусідів. Я вважаю, що, можливо, вони й самі будуть проводити. Якщо вони цього досвіду не наберуться, нічого такого не буде. Тому через який невеликий час можна замислитись й про масштабування кіноклубів сусідів. Потрібен мінімальний набір оргтехніки, біле простирадло та навички модерування.
- Бувають випадки, коли люди зібрались яким важко обговорювати щось після побаченого. Тоді можна застосовувати прийом промальовування, чи ліплення з пластиліну тих відчуттів, які народились після перегляду фільму.
- Я дуже люблю взаємодію з різними активними, миследумними, небайдужими людьми, тому якщо будуть охочий доєднатись до наших кіноклубів, чи зорганізувати у своєму будинку - прошу звертатись на сторінку Школи культури сусідів.
Розпитував В.Головченко.
Немає коментарів: