Ностальгія по "совку" в Україні не цікава

З Росії у наші інформаційні стрічки валом валить совкова ностальгія. З чого б це так настирливо влітають на правах реклами соплі про радянське кіно та долі його авторів? Плачі «за чудовими шкільними роками», коли хлопчики випилювали лобзиком дозволені вензелі, а однакові дівчата у фартухах шили ті ж фартухи? Зітхання про смачне морозиво та солодкі обіди за 48 копійок у закладах громадського харчування? 

Цунамі цього старіння виникло не просто так. Пробудили тектонічні зрушення у поколіннях. "Совкодрочери", пушкіністи та інші герої п'ятирічок вимирають. Приходять люди, які не знають ні Леніна, ні Пушкіна, ні імен персонажів із «Радянського екрана», ні табірних звичаїв радянської школи. Саме вони зараз воюють за право будувати своє життя без огидної спадщини минулого. Тому кремлівська посудомийна машина історії намагається ароматизувати радянський овочевий магазин привабливими запахами. Їм хочеться, щоб молоді люди, які люблять своїх батьків, перейнялися такою самою любов'ю на час батьків і дідів. Щоб «найкраща радянська освіта», яка заперечувала генетику, кібернетику, соціальну психологію, багато інших наук і вчених, повернуло народи до колишньої рівності в тупості.

Моє покоління виросло в парадигмі людиноненависництва. Ми відрізнялися від німецьких фашистів лише ступенем відвертості. Ті казали, що хочуть розширити життєвий простір. Ми називали те саме – визволенням. Вони всюди забезпечували перевагу арійської раси. Ми бубоніли про інтернаціоналізм, надаючи росіянам бути господарями в будь-якій підкореній країні. Вони ставили свої концтабори на очах у містах Європи. Ми ховали їх глибоко у тайзі. Вони пропагували антисемітизм. Ми боролися проти сіонізму.

Кожен юнак і кожна дівчина, яка виросла за Гітлера, напевно згадає, як багато хорошого було в німецьких школах і в німецькому спорті, в німецькій інженерії та в німецькому кіно. Які тоді були чудові дороги та безплатні ситні обіди, яка міцна дружба пов'язувала хлопчиків вермахту та дівчаток у фрауенверці. Чим це відрізняється від російських спроб ідеалізації огидного авторитарного режиму, що продовжує спотворювати долі мільйонів людей?

Нічим, хіба що армія гітлеродрочерів набагато менша за совкодрочерську. По-перше, вони вимерли повністю. По-друге, Берлін захоплювався фашистською ідеологією лише 12-15 років. А Москва живе в ній і досі, сподіваючись, що у нас совок не вимер. Ось чому фейсбучна стрічка схожа на «Строкату» Артура Конан Дойля. У сюжеті домінує підступність.

О.Прилипко.