До Одеського художнього музею завітала команда регіональних журналістів, яки пишуть про культуру. Серед них був наш кореспондент. Ціллю було: дослідити як адаптується знана культурна установа, з якої на час війни прибрали основну колекцію, до роботи з глядачем. Проєкт проводили "Інша освіта" разом з Postimрreza.
До Одеси за півтора року війни переїхало багато людей з Миколаївської та Херсонської областей, сходу України, тому охочих відвідати художній музей вистачає. Але що демонструвати?
Про це, під час кількагодинної кураторської екскурсії по 3-х експозиціях розповідав завідувач наукового відділу музею Кирило Ліпатов. Як створюються концепції експозиційної роботи, та формуються авторські екскурсії по залах музею. Було це за два робочих дні до прильоту ракети рашистів майже у двір старого палацу. Як раз напередодні 124-річчя музею.
На першому поверсі дуже запам'яталась експозиція від Володимира Семківа «Радість». Це продовження циклу «Мови війни» деревʼяними скульптурами Володимира. Куратори: Павло Гудімов, Кирило Ліпатов. Дерево – особливий живий матеріал, який переосмислюється сучасністю. Семків уміє вчасно зупинитись. Його дерево свіже, грубе й одночасно тендітне. Він витворює свій впізнаваний підхід до скульптури, чітко відчуваючи матеріальне тіло твору.
Одночасно Володимир є представником Львівської скульптурної школи, але йде в розріз із її минулим і формує сучасні підходи, демонструє розкутість і змінює стандарти в сучасному розумінні української скульптури.
Другий поверх заповнений модерністськими роботами львівського подружжя Марґіт та Романа Сельських. Виставка «Сонце заходу / Sol occidens» з колекції одного з її кураторів Едуарда Димшица. Відкривається однією з робіт Романа «Пні».
 |
| "Матір зла" - скульптура Семківа |
На першому поверсі дуже запам'яталась експозиція від Володимира Семківа «Радість». Це продовження циклу «Мови війни» деревʼяними скульптурами Володимира. Куратори: Павло Гудімов, Кирило Ліпатов. Дерево – особливий живий матеріал, який переосмислюється сучасністю. Семків уміє вчасно зупинитись. Його дерево свіже, грубе й одночасно тендітне. Він витворює свій впізнаваний підхід до скульптури, чітко відчуваючи матеріальне тіло твору.
Одночасно Володимир є представником Львівської скульптурної школи, але йде в розріз із її минулим і формує сучасні підходи, демонструє розкутість і змінює стандарти в сучасному розумінні української скульптури.
Другий поверх заповнений модерністськими роботами львівського подружжя Марґіт та Романа Сельських. Виставка «Сонце заходу / Sol occidens» з колекції одного з її кураторів Едуарда Димшица. Відкривається однією з робіт Романа «Пні».
Зображені пні, корчі і коріння символічно відображають красу і велич українських Карпат, які були для Романа і Марґіт улюбленими краями для пленерів. У цій картині ми бачимо вже зрілий сформований стиль і образний ряд митця.
Тут повною мірою розкриваються тенденції, увібрані художником за часів навчання в Парижі та тісного спілкування з французькими модерністами. Насичені фарби, активний експресивний контур, площинність нагадують нам монументальні рішення французького майстра Фернана Леже.
На свято дня народження музею, яке припадало на 6 листопада було підготовлено декілька заходів як для відвідувачів, так й для меценатів музею, яких об'єдную “Клуб Маразлі”.
Але ввечері неділі навпроти будівлі музею “прилетіла” ракета ворога. Всі навколишні будинки втратили скло вікон. В музеї вибито двері, вікна, вилетіли з рам та постраждали деякі з робіт що були в залах першого та другого поверхів.
Поки музей не працює для відвідувачів. Фіксуються всі руйнування.
Добре що музейники за допомогою УКФ підготували серію відеолекцій про мисткинь, роботи яких є в колекції ОХМ, то можна онлайн з ними знайомитись. Стан будівлі ще треба вивчати кажуть музейники, бо можливо ця споруда отримала серйозні руйнування, а не тільки втрату тинькування.
Вся складність теперішнього часу відкрилась за ці три дні. Від приємного спілкування з творчістю митців до майже трагічного - дистанції незначна. І в кожну хвилину нашого сьогодення кожного мешканця України підстерігає небезпека від російської зброї.
В.Головченко,
фото автора.
Немає коментарів: