Музика на Одеській біржі. 10 років від Євромайдану

Крайній раз я був у будівлі Нової біржі в Одесі на концерті у дні Євромайдана. Це був якийсь рок-концерт, які постійно відбувались тут. З тих пір тут так само холодно як і сьогодні в листопаді 2023.

Радянська влада цинічно реквізувала цю будівлю 100 років тому, а у страшному 1937-му “заселила” ідеологічну установу з “окультуривания” мас робітничого люду - філармонію.

Всі 5 залів біржі+ресторан у дворику були перетворені в концертний майданчик. Легенди Одеси - письменники (Ільф з братами Катаєвими, Олеша) що з більшовиками потягнулись до Москви, оспівували цю дивну будівлю у романах й оповіданнях. Замість торгівлі акціями та зерном на біржі грали симфонічну, а потім й рок музику, коли КДБ її дозволив для цойового покоління. До речі в будівлю старої одеської біржі заселилась й досі “квартирує” міська рада.

Замовником Нової біржі в Одесі був біржовий комітет, який складався з топів місцевої економіки. Біржа цього міста була 2-ю за об’ємами виторгу після столиці імперії. За часів соціалізму всю торгівлю спочатку заборонили, потім трохи “відкрили”, а після Голодомору - остаточно доручили державі. Вона ж мала виховувати будівничих комунізму, в тому числі й засобами філармонії.

Ресторан у дворику давно зачинився

В незалежній Україні 30 років чомусь “забувають” ідеологічні заклади не тільки реформувати, крім геть одіозних університетів марксизму-ленінізму, яких молодь не знала, але й повернути реквізоване власникам.

Де ви таке бачили?

- Кому та біржа в Одесі належала? Буржуям та непманам… їх всіх вбили. Натякають сучасники.

Дуже зручна позиція!

Ось й залишаються: на біржі - філармонія, у синагозі - архів, в палаці - музей. Нащо повертати власникам награбоване?!

А те, що ніякою навіть гіперактивною концертною діяльністю не можливо утримувати цю найдорожчу будівлю міста, не хочуть зізнатись всі пострадянські влади. Багаторічна незмінна керівниця обласної комунальної установи - талановита комерсантка, але не настільки. Взагалі, філармонія лише орендар. У часи “великого крадівництва” будівлю одеської філармонії було включено до списку тих, що ремонтують. Поставили залізний паркан, який всю красу фасаду зачинив. Навіть дах напередодні зими розібрали, дощем залило унікальну дерев’яну стелю великої концертної зали, про яку пишуть всі путівники Одеси.

Напрошується питання: а що біржа не потрібна місту, країні?

Це у ринковій економіки без цього індикативного торгівельного майданчика обходитись не можна. А в імітаційній, яку спочатку комсомольці з тіньовиками очолювали, потім “гебні” з шоуменом передали - норма суцільні будмайданчики.

Як би експресивно не дирегувала як вчора талановита Вікторія Жадько Національним одеським симфонічним оркестром, холодна концертна зала бувшої біржі залишається холодною. Протяги гуляють галереями біржі. 40-метрові мармурові сходи ніяк не можуть подолати маломобільні громадяни на візках. 6-метрове венеціанське дзеркало невпинно старіє біля туалетів де немає гарячої води, в нього вже навіть селфі не модно робити. А юні скрипальки мають додому прямувати в концертних сукнях, бо гримерок не вистачає.

Вчора на концерті була одна незряча особа, так його двоє супроводжувало, бо - суцільні сходи без позначень…

Все говорить в цьому будинку, що ідеали, за які повстала молодь на Майдані 2013-го у сюди “не зазирнули”. На чудовому концерті класичної музики з мільйонного міста у п'ятницю зібралось менше 200 людей. Ну а Баха з Бетховеном тут майстерно виконували й за вусатого тирана у далекому кремлі. Імітуючи - цивілізованість.

В.Головченко.