Троянського велосипеда цьогоріч не має відбутись
Міський голова Миколаєва з 2015-року час від часу береться активно свідчити що любить велосипед. Але, йому весь час щось заважає зробити домінантною цю пристрасть сотень, якщо не тисяч миколаївців до мускульних вправ на свіжому повітрі за рулем ровера. І якщо у минулій каденції Миколаївській міськраді була хоча б ініціативна група зі створення схеми велоруху по місту, то теперішнє, прости господи скликання депутатів - нічим не відзначилось в бік велоруху. А то, що сфотографувались з велосипедом перед будівлею міськради - не рахується!
У Миколаєві за майже 8 років Сенкевича в кабінеті міського голови не зявилось ні єдиного метра облаштованої велосипедної доріжки. Не хочу рекламувати Львів, але за той самий період часу - кількості кілометрів та всієї належної інфраструктури в місті для комфорту велоруху побільшало. Там голова теж колись сказав під час виборів що буде дбати про велорух в місті. В нашому місті - очільник тільки сказав. Вже декілька раз з розривом у 3-5 років і все.
Те що 350 метрів по пішохідній Соборній перед війною “замазали” якоюсь червоною фарбою та назвали це велодоріжкою, нічого крім гомеричного сміху не викликало. Як й завузенька смужечка на 4-х кварталах Великої Морської.
Сучасна європейська стратегія велосипедної індустрії, та яку презентувала в далекому 2017-му у Миколаєві чиновниця міністерства транспорту ФРН свідчить що це в першу чергу дуже конкурентний транспорт у місті. Скорочуються викиди СО2 у повітря, від розвантаження автомобілями на міських дорогах. Немає потреби займати зайві гектари міської землі під паркування, не треба весь час ширину дорожніх смуг внаслідок зменшення тротуарів додавати. Але все це - теперішнім законодавцям урбаністичної моди в Миколаєві не цікаво.
Але попри таке ігнорування потреб містян з велосипедами, в нашому теплому (зазвичай) місті крутити педалі двоколісного - зручно. Що й роблять постійно не тільки знані спортивні команди з шосейних велоперегонів, але й містяни.
Ми попитали постійних учасників велоруху: як їм на дорозі майже фронтового Миколаєва?
Анастасія Звягінцева, волонтер: давно кручу педалі. Майже весь час в мотоциклетному шоломі. Коли місто було повне автозерновозів весь час відчувала напругу під час перебування на дорозі Знаєте, як водії більшогрузів “поважають” велосипедистів? Весь час намагаються “притерти”...
- Нащо знімаються по місту старі гранітні бордюри й заміняються на нові (хлипкі) цементні - не розумію. З'їздів в нас в місті більше не стало, тому бордюри - знайомі кожному хто в Мико на ровері. Так тепер нові за пів року стираються, починають кришитись. Ніякої ощадливості... Хоча на деякі гранітні бордюри я 100500 застрибала на своєму “веліку”.
Інфраструктури у вигляді знаків та розмітки в більшості районів міста - немає. Наприклад з найвіддаленішого району - Корабельного інформаційного супроводу для водія велосипеда ніякого. Вже діти повиростали яки знову й знову ідуть з порушеннями правил руху по проспекту в центр, бо де їм розважатись у Кульбакіно, наприклад…
Те що 350 метрів по пішохідній Соборній перед війною “замазали” якоюсь червоною фарбою та назвали це велодоріжкою, нічого крім гомеричного сміху не викликало. Як й завузенька смужечка на 4-х кварталах Великої Морської.
Нащо велосипедна інфраструктура містам?
Сучасна європейська стратегія велосипедної індустрії, та яку презентувала в далекому 2017-му у Миколаєві чиновниця міністерства транспорту ФРН свідчить що це в першу чергу дуже конкурентний транспорт у місті. Скорочуються викиди СО2 у повітря, від розвантаження автомобілями на міських дорогах. Немає потреби займати зайві гектари міської землі під паркування, не треба весь час ширину дорожніх смуг внаслідок зменшення тротуарів додавати. Але все це - теперішнім законодавцям урбаністичної моди в Миколаєві не цікаво.
Але попри таке ігнорування потреб містян з велосипедами, в нашому теплому (зазвичай) місті крутити педалі двоколісного - зручно. Що й роблять постійно не тільки знані спортивні команди з шосейних велоперегонів, але й містяни.
Ми попитали постійних учасників велоруху: як їм на дорозі майже фронтового Миколаєва?
Інфраструктури у вигляді знаків та розмітки в більшості районів міста - немає. Наприклад з найвіддаленішого району - Корабельного інформаційного супроводу для водія велосипеда ніякого. Вже діти повиростали яки знову й знову ідуть з порушеннями правил руху по проспекту в центр, бо де їм розважатись у Кульбакіно, наприклад…
Якщо промоніторити той самий відрізок часу у 8 років, стосовно організації руху міськими вулицями зерновозів, то виявляється що той самий Миколаївський виконком може сприяти. Від чого така скособочена любов? Містяни на велосипедах, хай як завгодно - плигаючи з бордюрів, а шаланди з зерном на експорт - но широким проспектам з новим (майже кожного року) асфальтобетоном. Відчуваєте, хто у пріоритеті?
Наш наступний експерт не бажає себе називати, працює охоронцем в одному з банків на центральній вулиці, мешкає в Лісках.
Олександр П.: щодня в сніг, дощ, спеку кручу педалі до своєї роботи, раніше через міст на дачі ще раз на тиждень їздив. Тепер тільки по місту. Самі знаєте, який рух по Варварівському мосту!
З Лісків нас щоранку їде постійно 20-30 велосипедистів, назустріч - трохи більше. Десь біля проспекту (Центрального) пару років з'явилась смуга для велосипеда, але то 10% мого щоденного маршруту. Освітлення вкрай мало, тому по темному часу вдягаю обов'язково камізельку з сітловідбивальними стрічками. Ну й шолома. Біля базарів ніде немає велопарковки, це, на мій погляд - погано. Зупиняюсь завжди біля мережевого супермаркету в якого є решітка для прив'язі "веліка".
Ми подякували учаснику велоруху зі стажем за корисні спостереження, якими він поділився й завітали до велопрокату на 1-й Слобідський. До речі, тільки по Центральному проспекту до Садової гугл знаходить 3 велопрокати. Тобто існує постійний попит? - спитали ми в одного з операторів.
Так. Ми під час навіть постійних обстрілів працювали в місті, велосипеди в прокат мають попит. Особливо, коли з транспортом комунальним були проблеми. Людина на 2-х колесах більш мобільна ніж на 4-х, тому помічаємо серед наших клієнтів й автомобілістів, яки ставлять авто на стоянку й вирушають додому на велосипедах.
"Велосипед - каталізатор змін у місті"
Це не новий слоган. Саме під таким гаслом у той рік імпічменту Сенкевича проходив велофорум. Багато містян с тих пір стали постійними користувачами велотранспорту, але їх зовсім не підтримує міськвиконком. Ще 10 років тому, коли я почав проводити велоекскурсії містом було важко взяти велосипед в прокат, бо працював лише 1. Паркування теж почали в громадських містах з'являться ще в 00-і роки. А що було зроблено для велосипедистів в місті за останні?
Кількість велосипедів, що з'явились у власності містян побільшало, а інфраструктури як не було, та й немає. Під час війни, коли ресурси вкрай обмежені треба в першу чергу звернути увагу на цей вид транспорту, а не фантазувати про “гіперлупи” на Намив. Але велодоріжки не з'являються по місту, бо … Самі можете відповісти чому. При тому, що кількість автозаправок різними вуглеводнями - продовжують як гриби по дощу з'являтись.
Знову миколаївцям треба волю й впертість продемонструвати, як у лютому-березні 22-го, коли боронили рідне місто. Велосипедна інфраструктура - можливість змін у місті, яке вже сильно постраждало від агресії. Тому може добре що Посол Королівства Данії в Україні Олє Егберг Міккельсен зазначив, що Данія і надалі підтримуватиме Миколаїв.
“У данців та українців є спільна пристрасть до велосипедів. Саме тому нас зібралося так багато. Думаю, що спільний велопробіг — це найкращий спосіб відсвяткувати не лише день народження Миколаєва, а також дансько-миколаївську дружбу”, — зазначив Олє Егберг Міккельсен.
Тримаємо кулаки, щоб цього разу велосипедна інфраструктура не стала “троянським конем”, а додала Миколаєву нової наснаги.
В.Головченко,
велосипедом керує 50 років в цьому серпні.
Фото автора, міськради та А.Звягінцевої.
Немає коментарів: