Знову й знову про реформування парламенту

Невтомний Валерій Пекар продовжив модерувати цикл дискусій в рамках маніфесту громадянського суспільства-2022 «Луганська декларація», який є однією з основ для організацій громадянського суспільства щодо позицій в планах відновлення. Все менше експертів, представників громадських організацій, аналітичних центрів, професійних об‘єднань збирається на подію у місті Києві в готелі «Інтерконтиненталь», бо їх відбулось вже за півтора десятка. Але залишаються послідовні небайдужі онлайн. Цього разу, щоб пакет перероблених державних політик був повний, вирішили поговорити про посилення парламентаризму.

Це наша улюблена тема.

А ще - Центру політико-правових реформ, який всі роки існування (з 1996) "розвиває парламентаризм". Від цієї ГО змінився лише доповідач. Замість беззмінного Ігоря Коліушко, який попередню реформу ВРУ адвокатував, виступала з пропозиціями чарівна пані Ю.Кириченко. Як завжди прозвучали помірковані майже раціональні ідеї як українцям реформувати свій парламент, який має ще повно рудиментів комуністичної пори. Почати вирішили зі зміни назви. Кількість депутатів з урахуванням еміграції та війни вирішили поки не обговорювати, як і формули виборів. Пропонується - пропорційна.

Трохи "зачепились" за роль, точніше суцільну руїну партійного ландшафту, та державні зобов'язання фінансувати парламентські партії. Прозвучало побажання виправити (сильну) роль парламентських комітетів. Які при теперішній каденції виглядають майже як статисти. А деякі, типу "свободи слова" - взагалі з 3-х людей складається та не працює.

Впало в очі - дисонанс між "основним" доповідачем й тих поодиноких людях, що брали участь в обговоренні. Може ранішній понеділковий час не сприяв, а може, організатори не були зацікавлені у фаховості опонуючи, але  дискусії як такої не вийшло. Проти "головного" гравця на полі політико-правових консультацій грали в цей день - аматори. Навіть нікого з депутатів ВРУ (окрім нардепа у 90-ті Коліушко) за круглим столом не було. Ні єдиної протилежної розвернутої та обґрунтованої думки стосовно реформи парламенту республіки Україна не було виголошено. На жаль!

Розуміючи, що в країні дотепер не багато тих мозкових центрів (англ. think tanks) залишилось, організаторам, на мій погляд, вкрай небезпечно обирати 1 з 1. Де молоді вдумливі та небайдужі політологи? Їм з тим зреформований парламентом працювати, на різних ролях. Замість ми бачимо купку ветеранів при обговоренні "базової" моделі змін. Так ми дієву Раду не спроєктуємо. А на порядку денному стоїть прямо зараз удосконалення наглядових інститутів парламенту та контрольної функції загалом. А то за все в країні офіс гаранта взявся відповідати... Так він й новий закон о політичних партіях підготує, з урахуванням факапів "слуг". Суспільної дискусії про роль парламенту ми такими зусиллями не розпочнемо. 

А вже час. Досить маленькими "ложами" чи "диванами" засідати. Після перемоги буде вкрай важлива роль законодавчої гілки влади, в першу чергу у випрацюванні публічних політик. Час тренувань "лайт" формату минає. "Зачиняти" тему серед маленького кола експертів не варто.

В.Головченко.