Високоточна любов 2 від митця Гусєва

Знана одеський арткритик Ута попри люті обстріли міста та спеку все ж таки відвідує галереї, бо її відданість сучасному мистецтву не має меж. Читайте де вона була цього разу, може й собі завітаєте, подивитись, порівняєте враження.
Маю дуже, надто негативний досвід того, як до тієї «галереї СТІЙКОСТІ» в одеському "спальнику" діставатися, бо, як на мене – «ідеологічного пішохода» то було справжнє випробовування. Але я туди дісталася! (переклад не потрібен = у чорта на куличках (невже і це вкрали?)) Бо там мав бути Гусєв, Ігор! Якого я цінувала як перфектного живописця та одночасно організатора деяких акцій сучасного мистецтва. Особливо треба виокремити довготермінові акції на «Староконному ринку»… Але я бачила ще й рисунки на палітурках = відірваних обкладинках книжкових, які я потрактувала двозначно: і як невігластво (!), і як спротив усьому друкованому російською мовою. Але мене, як глядачку зустрічали ряди якихось підозрілих «фоток», так, великих, кольорових, підвішених в тому величезному просторі, але й не фотографій… Якісь вони були підозрілі чи що?! 

Гусєв деталізує Уте задум

Добре, що автор-художник Ігор Гусєв пояснював мені, що твори здійснені завдяки НОВИМ ТЕХНОЛОГІЯМ! Завдяки ШІ = штучному інтелекту, який втілює опис у малюнок!!! Ні, він (ШІ) пропонує авторові декілька варіантів, а останній вже відбирає! (ШОК! Ну що це таке? Га?). Але тема була найактуальніша тоді – затоплення від Каховського водосховища. І автор унаочнив для пересічних глядачів, «ЩО це» та «ЯК це». Там під водою намагалися плисти, випливати гарбузи, собаки та кіт, чорний.

 Вразило мене особисто зображення лебедів у розбитій бібліотеці! Бо то МОЄ = особисте і лебеді, і бібліотека. 

У тому надвеликому просторі можна було прогулюватися, а трохи підіймаючи очі БАЧИТИ все те. І навіть відчувати, не через інет, а начебто «наживо». Бо вони (твори) справляли враження присутності. Особливо коли ходити навколо них, виникав об’єм. Трошечки збоку, трохи відгородженими були ПАЛІТУРКИ, славнозвісний «винахід» Гусєва, це коли на грубо відірваних обкладинках книжок з середини, - від чого саме відірвано залишається невідомим – створювалися рисунки, олівцями, але різноколірні якісь «почеркушки»-карикатури.

 Найактуальніші! ТРАГІЧНІ, але перероблені на карикатури. Тобто Ігор Гусєв викривив зміст, - або спрямував у те як насправді всі ці неподобства нами тут сприймаються. 

Я не можу прийняти відторгнення деяких руських авторів, особливо Достоєвського, але перероблювання надто відомих, засалених "совєтських" картинок дуже вдале ТА ПОТРІБНЕ! Художник зробив це – акт переосмислення, щось на кшталт як знімання герба "совєтів" зі щита постаті України (у Києві).

 НАРЕШТІ! Це справді «працює», доводить, що мистецтво є важливим інструментом впливу. То де ж «любов»? А ось вона яка! Бо треба користуватися мізками аби розрізняти правду від пропаганди.

Уте Кілтер.

 Фото Музею сучасного мистецтва.