Як воює тероборона Миколаївщини?
Свій перший бій на чолі взводу він прийняв уже 1 березня на в’їзді до Баштанки. Лише доба минула відтоді, як ще не одягнених у військову форму, без захисних шоломів і бронежилетів хлопців перевели на цю тактично важливу ділянку оборони Миколаївщини, а вже наступного дня майже впритул до них наблизилися колона ворожої техніки.
— Ворог тоді рушив на Баштанку з метою подальшого просування у бік Нового Бугу. Близько 300 одиниць техніки налічувала його колона: танки, БТРи, реактивні системи залпового вогню «Град», вантажівки, а також близько пів тисячі озброєного та екіпірованого особового складу. А проти них — ми — понад двадцять осіб, озброєні лише автоматами та гранатами. Це просто диво, що ще до початку російського наступу біля нас опинився трактор. І я попросив тракториста ковшем вирити нам укриття. Я наполіг, аби окопи мали не рівний, а зигзагоподібний вигляд. Саме так треба правильно робити за військовою наукою, щоб можна було змінювати вогневі позиції та захиститися від осколків снарядів та вибухової хвилі. Дякую трактористу. Він усе зробив правильно, і в підсумку через те більшість із нас зберегли своє життя, — згадав офіцер.
Це нині, за понад рік після тих трагічних і драматичних подій, про них можна загадувати, розставляючи певні акценти. А тоді, ближче до обіду, 1 березня, побачивши перед собою всю цю ворожу російську армаду, кожний з цих двох десятків хоробрих воїнів добре усвідомлював, що цей бій може бути першим і останнім у їхньому житті.
До пори до часу досить впевнено просувалася вперед рашистська техніка. Здавалося, що жодних перешкод на її шляху не існує і за мить росіяни увійдуть до Баштанки. Але як тільки Олег побачив, що положення ворога стало найбільш уразливим, пролунала голосна команда «Вогонь!».
Після цього ворожа колона одразу припинила свій рух. В окупантів почалася паніка. Вони вистрибували з вантажівок, намагаючись зрозуміти, звідки по них ведеться стрільба. Спочатку вони подумали, що українці зайняли позиції у невеличкій церкві, що розташовувалася неподалік. Почали гатити по ній з танків, внаслідок чого церква була зруйнована. А вже згодом, викривши позиції українських захисників, відкрили вогонь в їхній бік.
— Не знаю, мало це чи багато, але в такий спосіб у кількості понад двадцять солдатів ми спромоглися дати бій противнику, який у десятки разів переважав нас, та призупинити просування ворожого батальйону до Баштанки десь на 40 хвилин, — згадав про той бій старший лейтенант Олег.
За словами офіцера, ані він, ані його підлеглі під час бою страху не відчували. Ніхто із хлопців не розгубився.
— Ми завдали противнику певних втрат. Але, на превеликий жаль, й самі втратили чотирьох бойових побратимів. Один із них взагалі виконував визначені завдання, перебуваючи трохи попереду наших позицій. Його рашисти взяли в полон, зв’язали руки та показово розстріляли. Ще троє загинули в бою. росіяни згодом вирішили нас обійти і в такий спосіб якомога швидше дістатися центру Баштанки. Скажу відверто, якби вони не поспішали, то шансів вижити в нас майже не було б. Центру Баштанки ворог все-таки дістався, але місто не захопив. Там на росіян чекали інші воїни нашої тероборони. У місті почався бій, і рашисти були вимушені відступити, — розповів командир штурмової групи бригади територіальної оборони.
https://armyinform.com.ua/.../vzvod-ukrayincziv-zupynyv.../
Немає коментарів:
Дописати коментар