 |
| Перетворення Миколаєва у Сталінград |
11-12 липня 2023 року у Литовській столиці Вільнюс відбувся черговий саміт НАТО. Минулорічний саміт у Мадриді визначив момент трансформації Північноатлантичного альянсу. Відповідно до нової стратегічної концепції, Північноатлантичний альянс вийшов на глобальний рівень і вперше з часів Холодної війни визначив Росію своєю головною загрозою. Водночас Україна і надалі залишилась поза межами зони євроатлантичної відповідальності НАТО, отримавши роль «буфера», чи «форпосту», який має стримувати російську загрозу.
Цього року основним очікуванням в Києві було запрошення України приєднатися до Альянсу та надання конкретних гарантій безпеки для України на шляху до вступу. Українську сторону, ймовірно, влаштувало б формулювання щодо вступу тоді, коли настануть відповідні безпекові умови, адже як показав приклад Швеції, після досягнення консенсусу щодо прийняття нового члена, може пройти певний час. Таке рішення надавало б Україні визначеність щодо свого майбутнього у євроатлантичній системі безпеки та надсилало б путіну сигнал стосовно безперспективності подальшої агресії проти України.
Однак, рішення саміту не задовільнило прагнень України, адже цьогорічне формулювання практично повторює обіцянку Бухарестського саміту 2008 року, коли Україні та Грузії фактично відмовили у вступі до Альянсу. Зокрема, у 11 пункті вказується, що майбутнє України в НАТО і Україна в майбутньому стане членом НАТО.[1] Однак, терміну цього вступу не зазначається. Члени Альянсу обіцяють «запросити Україну коли всі країни блоку погодяться, а Україна виконає умови щодо реформування».
Загалом Україна та російська агресія проти України зустрічається в документі 17 разів, що є прогресом, порівняно з документами, ухваленими у минулому. Однак, безпекові умови на континенті кардинально змінилися. І через російське повномасштабне вторгнення, Україні потрібно більше, аніж просто увага і визнання її євроатлантичних прагнень. У вільнюському комюніке країни-члени зазначають, що безпека України має велике значення для Альянсу, відзначили право України на самооборону та заходи держав, спрямовані на підтримку України. Також відзначається створення політичного механізму, Ради Україна-НАТО і зазначається, що вступ України відбудеться без ПДЧ.
Вочевидь, запрошення до членства у Альянсі є рішенням суто політичним. Коли Фінляндія отримала запрошення до членства, питання стандартизації не стояло на порядку денному. Хоча зараз зрозуміло, що остаточна інтеграція країни до Північноатлантичного альянсу займе роки. Туреччина, Іспанія та Португалія у минулому не відповідали критеріям Альянсу, втім це не завадило блоку розширитися.
НАТО постійно вимагає від України нові і нові вимоги. При цьому ці вимоги не є чіткими і можуть бути адаптовані, залежно від зовнішніх умов. У такий спосіб Північноатлантичний альянс може тримати Україну поза Альянсом роками.
Такий підхід свідчить про спроби Альянсу уникнути виконання оборонних завдань, заради яких блок і створювався. В останні десятиріччя НАТО переформатувалося з оборонної на безпекову організацію. Тепер до сфери відповідальності Альянсу можна віднести боротьбу з тероризмом, змінами клімату, боротьбу з організованою злочинністю, або піратством. У 21 столітті після декількох хвиль розширення, Північноатлантичний альянс не розміщував військовий контингент на східному фланзі. Це розширення було суто політичним.
Після зміни безпекової парадигми блок не зміг швидко адаптуватись. Наразі НАТО усіма силами намагається уникнути зіткнення з росією і не в силах змінити поведінку країни-агресора. Яскравим прикладом є зрив з боку рф зернової угоди, яка впливає на глобальну стабільність. Блок країн, чиє населення налічує 1 мільярд осіб наразі демонструє безпорадність у питанні відновлення безпекового порядку.
Після початку повномасштабного вторгнення країни НАТО зрозуміли, що не мають достатньо ресурсів для ведення масштабної війни на виснаження. Якби росія захопила Україну, вся російська армія загрожувала б східноєвропейським країнам-членам. Для цього існували передумови, адже навчання «Захід - 2017 і «Захід – 2021» були спрямовані на відпрацювання атаки саме на Балтійські країни та Польщу. Ультиматум у грудні 2021 року путін висунув саме до Північноатлантичного альянсу. Оскільки українці зупинили путіна, країни НАТО залишилися у відносній безпеці. Однак, якщо не відновити безпековий порядок на континенті та не зміцнити безпекову архітектуру, подібні війни з росією залишаються можливими. Окрім гібридної агресії через Білорусь та проти Молдови, можливе затягнення війни рф проти України. Від цього програють всі країни континенту. Однак, досі НАТО продовжує підтримувати Україну на такому рівні, щоб вона не програла війну з рф і не готова виходити за межі такого підходу.
Україна довела, що армія країни є однією з найбільш боєздатних в Європі та світі. Державні інституції продовжили надійно працювати під час війни і продемонстрували стійкість української державності. Підтримка вступу до НАТО серед українського населення є рекордним. Поточний момент є можливістю не лише для України, але й для Північноатлантичного альянсу.
Наразі, однак, не всі країни-члени погоджуються з цією тезою. Україна підписала декларації про підтримку її вступу до НАТО з 23 країнами-членами. Навіть, Франція, змінила свою попередню позицію на проукраїнську. Втім, головним чинником є позиція Сполучених Штатів Америки, чинна адміністрація якої, схоже, насправді не бачить Україну в НАТО. У майбутньому це може змінитися, якщо Білий дім сприйматиме вступ України не як чинник, що підвищує безпекові ризики, а як крок до зміцнення безпеки в Європі та Євроатлантичному просторі.
Джерело:
1. Vilnius Summit Communiqué, 11.07.2023, URL: https://www.nato.int/cps/en/natohq/official_texts_217320.htm
ІНСТИТУТ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Немає коментарів: