Чи вдасться нам відновити суднобудування у Миколаєві?

Судно Scandi Caledonia, побудоване на заводі ім. 61-го Комунара (зараз МСЗ) у Миколаєві в 2003 році

“Нібулон”, звичайно, молодці. Як завжди. На правому фланзі. Але ось, ми постійно чуємо з лівого флангу – “Вот і хорошо! Нам одного Нібулона хватить”. В узагальненому варіанті – “Одного суднобудівного заводу Миколаєві досить”.

Ця маніпуляція настільки часто звучить, що доводиться постійно на неї відповідати. Чому маніпуляція? Тому що люди, які її просувають (ну, крім тих, хто просто повторює почуте без роздумів) мають власний інтерес до землі, яка зараз під заводами. Хай навіть під непрацюючими заводами. А тут така зручна формула – “Ми не проти суднобудування! Ми за! Але одного заводу вистачить, а інші – під ніж”.

Що не так в цій формулі? Все не так. Якщо глянути здоровим оком, “Нібулон” просто демонструє принцип: хто хоче – той досягає, хто б’ється – той перемагає. Так що ж заважає іншим заводам жити і діяти за цим же принципом?

Це складне питання, відповідь на яке випливає з усієї суперечливої історії незалежності України. Усі фактори, які діяли в країні – і корупція, і державна зрада, і проста непрофесійність усе тут вплинуло.

Але ми ж плануємо кардинальний ривок після Перемоги? Чи все залишимо як було і значить – кров пролита марно? Хіба не за шанс все змінити зараз йде битва?

Який шанс отримають наші суднобудівні заводи?

“Океан”, ми сподіваємося, й сам подужає. Повний цикл виробництва в наявності, грамотний менеджмент і зацікавлений амбітний власник – запорука успіху. А інші? “Які інші? Хватіт і етого” – знову чуємо з лівого флангу.

Ну, у нас ще є залишки Миколаївського Суднобудівного Заводу (61-й) і ЧСЗ. Попри штучно розповсюджену думку, що МСЗ мертвий – це не так. Після війни напишемо докладніше. Але головне – на північному його боці, на правому березі Інгулу гуляє майданчик, який є ідеальним для розгортання нової верфі.

Ось датчани навколо нас кругами ходять ще з 2021 року. Пропонують – ось давайте це, і давайте це, і ось це давайте будувати, а може ось це. Традиційно до норм української довоєнної політики їм або дулі крутили, або обіцянками кормили. Може зараз все зміниться? Може запустимо туди інвестора – хай побудує нову верф на благо собі й Україні? Це ж так модно зараз – розповідати як ми підписуємо меморандуми з Данією. Так може від слів до діла перейдемо? Чи знову – балакали, балакали, сіли та заплакали?

О, з лівого флангу лунає – “А вьі знаєте как тяжєло Інгульскій мост разводіть? Нєнада там нікакого завода! Лучшє торгово-развлєкательньій цєнтр”. Ну, дітки, ваш гешефт зрозумілий, але – ніт, не лучшє. Ми вже не кажемо, що заради працюючого підприємства можна і потерпіти інколи розводи мосту, як за часів радянської влади “терпіли”, а ще люди працювали, заробляли, місто і країна отримували свою користь. Так ще ж – будь ласка, можна будувати й катери чи буксири, баржі або інші судна, що не вимагають розведення мосту. Ну припиніть, будь ласка. Це взагалі не питання.

Де там ті датчани? Може вже велкам? Чи ще за ніс поводимо, а потім як завжди?

На ЧСЗ своя ситуація, але принцип схожий. Там був Новинський, який потихенечку все дожував, відригнув і планував там “Наваль-парк” з мутними цілями. Хоча якщо геть принципово, то індустріальний парк на тій території – те що доктор прописав, але звісно без черг фур на перевалку збіжжя, а головне – там теж є ідеальний майданчик для будівництва майбутньої верфі – колишній 18-й цех, лінія “Меридіан”.

Повірте, якщо у нас слова не розійдуться з ділом, то залучити інвесторів під будування нових верфей – реальна справа. Їм це треба. Це випливає з тієї зацікавленості, яку вони демонструють ще з довоєнних часів. А нам? Нам треба?

Коротше кажучи, знову ми повертаємося до принципу, який стало нам демонструє “Нібулон”: хто хоче – той робить, хто не хоче – той шукає відмовки. Поки що на державному рівні не чутно жодних заяв про наміри у цьому напрямку, а міська влада навпаки стало демонструє думку, що суднобудування місту не потрібно. Така ситуація неприйнятна і ми розраховуємо на суспільну підтримку своєї позиції.

Д.Удовицький.

Слідкуйте за нашими дописами про Миколаївське суднобудування або на сайті: http://shipbuilding.mk.ua/